Кельчава

Кельчава (пол. Kielczawa) — давнє лемківське село на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Зараз знаходиться в Польщі, у гміні Балигород Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною. Населення — 45 осіб (2011^[1]).

Село Кельчава пол. Kielczawa стара капличка біля цвинтаря Координати 49°21′30″ пн. ш. 22°12′10″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Ліський повіт Гміна Балигород Дата заснування 1552 Населення 45 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-606 Автомобільний код RLS SIMC 0344455 GeoNames 769248 OSM ↑2906313 ·R (Гміна Балигород) Кельчава Кельчава (Польща) Кельчава Кельчава (Підкарпатське воєводство)  Кельчава у Вікісховищі

Історія

Село було засноване до 1552 року на волоському праві і належало роду Балів. Біля села протікає струмок Мхава, один з притоків Гочевки.

Кільчава (Kiełczawa) — перша назва, що означає «очищення від зрубаних дерев».

Церква Св. Архангела Михаїла

Церква Архангела Михаїла у вересні 1935 р.

Про першу церкву обмаль даних. Відомо, що вона вже діяла під кінець 16 ст. Наступна церква була побудована в 1761 р. В 19 ст. належала до приходу церкви в с. Мхава Балигородського Деканату. Остання була побудована в 1837 році, дерев'яна, філіальна. В 1895 р. іконостас малював Володимир Павліковський. Ремонти церкви були проведені в роках — 1899, 1928, 1936. Церква була знесена в 1953 році, збереглися два хрести з кованого заліза і сходи. На півн.-захід від церкви була кам'яна дзвіниця, збудована в 19 ст. Розібрана в 1980 р. Також була збудована в 19 ст. капличка. З давніх часів також збереглися дві цеглини від каплиці дев'ятнадцятого століття і велика липа. Церковний цвинтар занедбано, але в 2000-х роках огороджено.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][2]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	23	6	14	3
Жінки	22	9	8	5
Разом	45	15	22	8

В 1785 р. селу належало 3.58 кв км земельних угідь і проживало 111 греко-католиків, 5 римо-католиків.

В 1787 року в австрійських кадастрових записах міститься 144 прізвища родин, які проживали в селі.

1840 — 135 греко-катол.,

1859 — 138 греко-катол.,

1879 — 125 греко-катол.,

1899 — 178 греко-катол.,

1921 — в 36 будинках 186 жителів (175 греко-католиків , 2 католики і 9 юдеїв).

1926 — 208 греко-катол.,

1936 — 224 греко-катол.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 260 жителів — 235 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 5 поляків^[3]. З 1919 по 1939 роки село входило до складу Ліського повіту Львівського воєводства Польської Республіки.

Після Другої світової війни всі українські родини були піддані етноциду: більшість насильно вислані в СРСР, деякі — на Північ Польщі під час операції «Вісла».

Сьогодні тут живе близько 50 осіб, які повернулися після 1956 р. з півночі Польщі.