Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Кеменче
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Кеменче́, також кеманча́ (перс. کمانچه, азерб. kamança, вірм. քամանչա, курд. کەمانچە, тур. kemençe) — назва, яка використовується для різних народних смичково-струнних музичних інструментів, що походять зі Східного Середземномор’я, зокрема з Греції, Вірменії, Ірану, Туреччини та Азербайджану[1]. Інструменти зазвичай мають три струни і грають на них, тримаючи у вертикальному положенні, поставившни на коліно[2]. Назва походить від перського «кеманче», що означає «смичок»[3]. Інструменти схожі на європейський ребек (арабською «ребаб»), французький пошет, болгарську гадулкою, руський гудок. Щоби уникнути плутанини, про який інструмент йдеться додатково уточнюють: «класичне кеменче», «чорноморське кеменче».
Remove ads
Різновиди
Узагальнити
Перспектива
Розрізняють щонайменше 3 групи окремих інструментів з цією назвою, спільним для яких є наявність трьох струн (в базових формах), вертикальне положення інструмента під час гри і віддалена схожість у формі.
Каманче, кяманча
Каманче — триструнний інструмент з округлим корпусом (з дерева, гарбуза чи кокоса). Дека з тонкої зміїної, риб'ячої шкіри або бичачого міхура.
Каманче в Туреччині найчастіше називають кабак кемане.
Понтійська ліра (чорноморське кеменче)
Струнно-смичковий музичний інструмент, що дійшов до нашого часу з Візантії. Точних даних про походження понтійської ліри не існує, але вважають, що вона походить від перського каманче. З'явилася в IX–X століттях, була поширена на південно-східних берегах Чорного моря — в історичному Понті, від якого отримала свою назву.
Вірменський каман
Серед гамшенських вірмен побутує різновид понтійської ліри, який вони називають каман чи камані. Один з найулюбленіших інструментів вірменських ашугів. Входив до складу оркестру вірменських народних инструментов[4]. Останнім часом використовується значно рідше[5]. Гамшенські вірмени сольно чи дуетом одночасно грали на камані, і танцювали з ним[6].
Каман має бутлеподібну форму як і понтійська ліра, але відрізняється більшим розміром (55-70 см завдовжки) і кількістю основних струн (від чотирьох до семи). Крім основних струн, у нього є чотири резонансні або так звані симпатичні струни, які створюють фонове звучання під час виконання. Вірменське населення Гамшена використовує каман частіше за інші види каманчі[5].
Класичне кеменче
Класичне кеменче — грушеподібний струнно-смичковий інструмент, на якому грають нігтями. Поширений в Туреччині. Використовується у суфійській і класичній оттоманській музиці. Видає плавні, засмучені звуки.
Під час гри інструмент тримають вертикально і кладуть довгими кілками на плече музиканта. Висота струн над містком — 7–10 мм. На відміну від інших струнних інструментів, на класичній кеменче грають не подушечками пальців, а нігтями руки, що дозволяє плавно переміщати руку під час гри (легато).
Діапазон приблизно дві-дві з половиною октави. Як правило, струни класичної кеменче настроюються «Ре-Соль-Ре».
На класичному кеменче грають і на Одещині, зокрема Степан Мінковський, але він один з останніх музикантів, які можуть грати на класичному кеменче в Україні [7].
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads