Кенаса

Кена́са — молитовний будинок караїмів, який звичайно звуть караїмською синагогою, проте самі караїми його називають «кенаса́» («кенеса», «кенасса») або «бет гаккенесет (івр. בית הכנסת) або Бейт-кнесет», що означає «будинок зборів». За плануванням та обстановкою кенаси близькі до синагог юдеїв-равіністів.

Караїмська кенаса у Луцьку

Інтер'єр Малої караїмської кенаси в Євпаторії

Архітектура

Усі караїмські кенаси мають орієнтацію з півночі на південь.

Азар — присінок або коридор (у північній частині будинку), де збираються літні люди перед молитвою.

Внутрішній простір храму розділено на три частини:

1. мошав-зекенім (івр. מושב זקנים) (тобто сидіння для старших) — частина самої кенаси, де під низькою стелею знаходяться дерев'яні лавки, на яких під час молитви сидять люди похилого віку і хворі; над цим місцем нависає другий ярус для жінок, які дивляться на чиниться богослужіння крізь вікна з ґратами у вигляді досить рідкісних сіток, залишаючись невидимими для чоловіків;
2. шулхан (івр. שולחן) — центральна, найбільша частина храму, призначена для чоловіків молодшого віку та хлопчиків, де вони стоячи моляться;
3. гехал (івр. היכל) (вівтар) — піднесене місце (в південній частині будівлі), де газзан (івр. חזן) (священнослужитель) здійснює богослужіння перед так званим «Арон Га-кодеш» (івр. ארון הקודש) (священний ковчег, сховище сувоїв Тори).

Караїмська кенаса у Харкові

Караїмська кенаса в Чуфут-Кале

Раніше уся підлога в центральній частині кенаси була заслана килимами, тому що значна частина богослужіння, за встановленими стародавніми караїмськими вченими правилами відбувається на колінах. Зараз центральна частина звичайно має лави.

Див. також

• Кенаса (Київ)
• Одеська кенаса
• Кенаса в Тракаї
• Луцька кенаса
• Кенаса (Харків)
• Кенаса (Сімферополь)
• Кенаси в Євпаторії
• Кенаса (Феодосія)
• Кенаса (Чуфут-Кале)
• Севастопольська кенаса

Джерела та література

• О. І. Галенко. Кенаса [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 171. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Д. Ю. Полканов. Кенаса [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.