Кирило (Ковачев)

Митрополит Кирил (в миру Богомил Петров Ковачев, 8 червня 1954 Царьов-Брод, Варненська область — 9 липня 2013, Варна^[1]) — єпископ Болгарської православної церкви, митрополит Варненський і Великопреславський.

Митрополит Кирил
Митополит Варненський і Великопреславський
26 лютого 1989 — 9 липня 2013
Обрання:	19 лютого 1989
Інтронізація:	26 лютого 1989
Попередник:	Йосиф Босаков
Наступник:	Іоан (Іванов)
вікарій Патріаршого престола
10 листопада 2012 — 24 лютого 2013
Попередник:	Патріарх Максим
Наступник:	Патріарх Неофіт
Єпископ Стобійський
26 червня 1988 — 19 лютого 1989
Попередник:	Арсеній Чекандраков
Наступник:	Наум (Димитров)
Настоятель Болгарського подвір'я в Москві
1 червня 1982 — 4 вересня 1986
Попередник:	Наум Шотлів
Наступник:	Гавриїл (Динев)
Альма-матер:	Софійська духовна семінарія (1974)
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Богомил Петров Ковачев
Народження:	8 червня 1954(1954-06-08) Царев Брод, Болгарія
Смерть:	9 липня 2013(2013-07-09) (59 років) Варна, Болгарія
Священство:	14 листопада 1976
Чернецтво:	21 липня 1972
Єп. хіротонія:	26 червня 1988
Кирило у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковачев.

З 2008 по 2011 роки в період хвороби патріарха Болгарського Максима де-факто виконував обов'язки з управління Болгарською православною церквою. З 10 листопада 2012 року, після смерті патріарха Максима, до інтронізації патрірха Неофіта 24 лютого 2013 року обирався вікарієм патріаршого престолу.

Біографія

Народився 8 червня 1954 року в селі Царев-Брод, Варненський області в Болгарії.

У 1968 році вступив до Софійської духовної семінарії, що розташовувалася в той час в Черепишському монастирі.

21 липня 1972 був пострижений у чернецтво в монастирі святого Афанасія в Златна Левада поблизу Старої Загори.

17 грудня 1972 року в семінарському храмі святого Климента Охридського висвячений тодішнім ректором єпископом Браницьким Герасимом у сан ієродиякона.

Після закінчення семінарії в 1976 році вступив до братії Рильського монастиря і 14 листопада 1976 висвячений у сан ієромонаха.

16 листопада того ж року ієромонах Кирил поїхав на мовну спеціалізацію в Грецію, а з осені 1977 року навчався на Богословському факультеті Афінського університету, який закінчив у 1979 році.

25 грудня 1980 роки після повернення до Болгарії був зведений в сан архімандрита і призначений на посаду протосинкела Сливенської єпархії.

12 липня 1981 року заочно закінчив Софійську духовну академію.

1 червня 1982 року визначено настоятелем Болгарського подвір'я в Москві.

4 вересня 1986 був призначений ігуменом Троянського монастиря.

З 8 грудня 1987 року призначений на посаду секретаря Священного Синоду Болгарської православної церкви.

26 червня 1988 був хіротонізований на єпископа Стобійського.

19 лютого 1989 був обраний митрополитом Варненським і Преславським, а 26 лютого відбувся чин інтронізації.

У 1993—1994 роках тимчасово керував Неврокопською та Доростольською єпархіями.

З 4 липня 1997 року одержав титул «Варненського і Великопреславського»

З травня 2006 року виконував обов'язки патріарха Болгарського під час госпіталізації патріарха Максима. Також, з 14 жовтня 2006 року по 11 лютого 2007 року був тимчасовим керуючим Пловдивською митрополією.

З 1994 року був постійним членом Священного Синоду Болгарської православної церкви.

7 грудня 2011 року подав у Священний Синод Болгарської православної церкви прохання про відставку, мотивуючи свій крок «незадоволеністю діями Священного Синоду» ^[2]..

10 листопада 2012 (7 голосами з 12) обраний місцеблюстителем патріаршого престолу. Протест цьому рішенню заявив митрополит Пловдівський Микола (Севастіяну), а митрополит Великотирновський Григорій (Стефанов) відкликав свій голос на підтримку митрополита Кирила. ^[3]

9 липня 2013 року тіло потонулого митрополита було знайдено в морі біля Варни^[4]. Припущення, що священнослужитель міг бути убитий^[5], не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим розслідування інциденту було припинено^[6].

Робота на КДБ

17 січня 2012 року Державною комісією по розкриттю приналежності громадян до роботи на органи Держбезпеки і армійську розвідку Болгарії в комуністичний період (діяльність комісії отримала схвалення від Синоду Болгарської православної церкви), були оприлюднені дані, що митрополит Кирило з 29 червня 1976 року проходив як секретний співробітник і агент Ковачев (з 1 червня 1986 року як Владислав). Митрополит Кирил працював у Першому головному та Шостому управліннях Державної безпеки як таємний співробітник та агент. Також були знайдені документи, згідно з якими Кирил отримував гроші в обмін на свої доноси^[7]. Більше того, Кирил перебував на посаді в легендарному Шостому управлінні державної безпеки, який нав’язував атеїстичний світогляд терором та насильством^[8]. У процесі розробки проекту під назвою "Цитадель" митрополит Кирил писав доноси на ченців із Зографського монастиря. Серед звітів Кирила проти своїх православних братів є подібні цитати: «Отець Іоанн — таємна людина. Для нього немає нічого святого, крім грошей. Він не дбає ні про що інше. Якщо він виявляє будь-яке інше почуття, це лише засіб досягнення мети»^[9]. Крім грошей, він отримував невеликі подарунки за свою діяльність, наприклад, камеру.^[10]

Сам митрополит заперечував інформацію про свою співпрацю зі спецслужбами комуністичної Болгарії, заявляючи: Я завжди був православним християнином, патріотом і вболівальником футбольного клубу ЦСКА^[11].

Нагороди

2011 рік — «Золота маска» (театральна премія) за співпрацю з Варненський драматичним театром ім. Стояна Бичварова. ^[12]