Кирило II (митрополит Київський)

Кирило II (рік народження невідомий — †21 листопада 1281) — митрополит Київський і всієї Русі (бл. 1243–1281).

Кирило II
Народився	13 століття
Помер	6 грудня 1280  Переславль-Залєський, Велике князівство Володимирське
Поховання	Софійський собор
Країна	Велике князівство Володимирське
Діяльність	пресвітер
Знання мов	давньоруська і російська
Суспільний стан	духовенство
Посада	митрополит і Митрополит Київський і всієї Русі[d]
Медіафайли у Вікісховищі

Плутанина з порядковим номером

Митрополит Кирило (1224–1233) вважається Кирилом I, а його наступник згаданий у цій статті (1240-ві – 1281) — Кирилом II. Однак згадки про іншого передмонгольського Кирила викликали гіпотезу про ще одного митрополита, що іноді призводить до помилкової нумерації: Кирила 1224–1233 називають II, а поточного — III. Попри це, офіційні церковні списки та більшість істориків дотримуються традиційної схеми I і II.

Походження і рання діяльність

В Галицько-Волинському літописі згадується як «Курило-печатник» князя Данила Галицького. Виконував роль охоронця княжої печаті, керівника княжої канцелярії.У цей період Кирило виконував не лише адміністративні функції, а й, за свідченням літопису, очолював військо Данила, що вказує на його виняткову довіру з боку князя та широкий спектр повноважень.^[1]

Наприкінці 1241 р. за дорученням князя Данила та Василька прибув до Бакоти впорядкувати місцеві справи та розслідувати зловживання бояр в Бакоті, згадані в Галицько-Волинському літописі як «списати грабежі нечестивих бояр».^[2] В цей час до міста приступили війська князя Ростислава Михайловича з болохівськими князями, що призвело до битви під воротами. Врешті князь відступив, і хотів переманити Курила на свій бік. Але той йому відмовив:

Осе так ти оддячуєш вуям своїм за добродіяння? А чи не пам’ятаєш ти, як король угорський вигнав тебе був з отцем твоїм із землі [своєї], як тебе прийняли обидва володарі мої, вуї твої? Отця твойого вони обидва у великій честі держали, і Київ пообіцяли, і тобі Луцьк дали, і матір твою, а сестру свою з Ярославових рук одібрали і отцю твоєму оддали.

Втім Ростислав не йняв його словам, через що Курило вийшов до нього з пішими воями що змусило Ростислава піти за Дніпро. Надалі князь Данило Галицький почув про похід Ростислава, відразу пішов на них взявши ряд городів. При підступах на Дядьків Курило прибув з трьома тисячами піших воїв і трьома стами кінників, і Данило дав їм взяти місто.^[3]

Становлення як митрополита

Близько 1243 року літопис уже називає Кирила митрополитом, хоча офіційне висвячення відбулося пізніше. У 1247 році Кирило вирушив до Нікеї (де тоді перебував Константинопольський патріархат у вигнанні) і був висвячений патріархом Мануїлом II.

Цей крок був важливим з огляду на те, що Київська митрополія залишалася в юрисдикції Константинополя, а Русь переживала глибоку політичну фрагментацію та тиск з боку Золотої Орди.

Конфлікт з Данилом Галицьким

У 1251 році Кирило розійшовся у поглядах із князем Данилом, імовірно через його зближення з папським престолом та отримання королівської корони з Риму. Кирило, як представник грецького православ’я, не підтримував уніатських тенденцій, що й спричинило розрив.

Унаслідок цього митрополит переїхав до князя Олександра Невського, спочатку до Києва, а згодом — до Владимира-на-Клязьмі, який на той момент фактично став новим політичним центром північно-східної Русі. Кирило залишався там до смерті Олександра у 1264 році.

Загальноруський митрополит

Після смерті Олександра Невського, у 2-й половині 1260-х — 1270-х років, Кирило знову мешкав у Києві, але водночас зберігав авторитет у всій Русі. У літописах цього часу він згадується як загальноруський митрополит, що свідчить про його визнання як духовного лідера не лише в Галицько-Волинських, а й у Володимиро-Суздальських землях.

Ймовірно, саме він стояв за ідеєю заснування єпархії у Сараї — столиці Золотої Орди (1261), що стало проявом прагматичного підходу руської церкви до нових умов співіснування з монгольською владою.

Смерть і поховання

Митрополит Кирило II помер 21 листопада 1281 року в місті Переславль-Залєський (нині місто Ярославської області., РФ). Його тіло спочатку було перевезене до Владимира, а пізніше — до Києва, де він був похований у Софійському соборі, як і його попередники.

Значення

Кирило II був останнім митрополитом XIII століття, який зберігав активну присутність у Києві, перш ніж митрополича кафедра перемістилася на північний схід. Він виступав посередником між різними політичними центрами Русі, намагався балансувати між Галицько-Волинським князівством, Володимиром-на-Клязьмі та Золотою Ордою. Його постать уособлює перехідну епоху Руської церкви — від києвоцентричної традиції до майбутнього московського періоду.