Кириченко Раїса Опанасівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кириченко.

Раїса Опанасівна Кириченко (до шлюбу Корж, 14 жовтня 1943, Корещина, Полтавська область — 9 лютого 2005, Київ, Україна) — українська співачка, член Комітету Національних премій України ім. Шевченка (вересень 1999 — жовтень 2001), Герой України.

Кириченко Раїса Опанасівна
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Раїса Опанасівна Корж[1]
Дата народження	14 жовтня 1943(1943-10-14)
Місце народження	Глобинський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	9 лютого 2005(2005-02-09) (61 рік)
Місце смерті	Київ, Україна
Причина смерті	серцево-судинні захворювання
Роки активності	1962–2004
Громадянство	СРСР  Україна
Професії	співачка
Освіта	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Співацький голос	Мецо-сопрано
Інструменти	вокал[d]
Жанри	народна та естрадна музика
Колективи	«Чураївна»
Нагороди	Орден княгині Ольги І ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Премії
Вчене звання
У шлюбі з	Кириченко Микола Михайлович
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Біографія

Народилася 14 жовтня 1943 року в селі Корещина. Першу співочу практику пройшла у Землянківській школі, у громадському житті якої брала участь.

Почала працювати у колгоспі, співала в хорі доярок. Одного разу в село приїхав хор Кременчуцького автозаводу, де спів Раїси почув керівник колективу — Павло Оченаш, який у січні 1961 року запросив її до колективу.

Працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, де і закінчила заочно десятирічку. Не отримувала спеціальної музичної освіти (закінчила Харківський інститут мистецтв лише в кінці 1980-х).

Починаючи з 1962 року співала в ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії, там і познайомилась з баяністом Миколою Кириченком, з яким 15 грудня 1963 року одружилася. На запрошення керівника ансамблю «Льонок», Анатолія Пашкевича, сім'я Кириченків переїхала до Житомира. З часом, коли у 1968 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, то члени сім'ї Кириченків увійшли до його складу.

У 1979 році Раїсі Кириченко було присвоєно звання Народної артистки УРСР.

У 1983 році у Черкасах для неї був створений фолк-ВІА «Росава» (керівник М. Петрина), та непорозуміння з керівництвом філармонії призводять до того, що У 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави. Тут у неї виникла власна команда «Чураївна»; після успіху пісні «Пане полковнику» в її репертуарі з'являється все більше поп-шлягерів, вона записується в студії гурту «Фристайл». У світ виходять два компакт-диски Раїси Кириченко — «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина».

З вересня 1994 року Раїса Кириченко працювала викладачкою відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.

У 1995 році після гастролей в Канаді Раїсу Кириченко почали турбувати нирки. Від'їжджає до Німеччини у листопаді 1996 року, де її чотири місяці готували до операції. 12 червня 1998 року в Україні співачці пересадили нирку.

У 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію нагороджена «Орденом княгині Ольги».

Після довгої хвороби у 2000 році співачка переїхала до Києва.

Влітку 2002 року, стараннями Раїси Кириченко у її рідному селі Корещина було збудовано церкву та відремонтовано сільську школу, яка отримала статус середньої.

У 2003 році написала книгу спогадів «Я козачка твоя, Україно».

31 жовтня 2003 року, Указом президента України «за видатний особистий внесок у справі збереження та примноження національної пісенної спадщини та багаторічну творчу діяльність» Раїсі Кириченко присвоєно звання «Герой України» з врученням Ордена Держави.

У неї не було другорядних пісень, кожна ставала популярною. «Чураївна», «Я козачка твоя», «Жіноча доля», «Мамина вишня» — всі ці пісні відомі не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу, а також у штаб-квартирі ООН.

Майже рік жила без однієї нирки (2004-2005). 1 лютого 2005 року в Національному інституті хірургії та трансплантології Раїсі Кириченко зробили операцію на серці, яке постраждало внаслідок лікування медикаментами, які вона приймала для лікування нирок. Але операція не допомогла.

9 лютого 2005 року Раїса Кириченко померла через хворобу серця у 61-річному віці. Похована в с. Корещина Глобинського району Полтавської області (поруч із могилою її матері, як вона заповіла).

Віхи творчості

• 1962–1968 — солістка Полтавської, Житомирської, Херсонської філармонії.
• 1968–1983 — солістка Черкаського народного хору.
• 1983–1985 — солістка Черкаської філармонії.
• З 1987 року — солістка Полтавської філармонії.
• З 1987 року — працювала з власним колективом «Чураївна».

Дискографія

Альбоми

• «Ой гарна я, гарна» (1990)
• «Цвіте черемшина» (1995)
• «Долі моєї село» (1995)
• «Цвіте черемшина» (2000)
• «Я — козачка твоя» (2002)
• «„Дорогу Спадщину“ Дмитра Луценка співає Раїса Кириченко» (2003)
• «Моя подруго мила» (2008)
• «Доля у нас — два крила» (2008)

Збірки

• «Кращі пісні (на вірші Дмитра Луценка)» (2006)

Пам'ять

Ім'ям Раїси Кириченко названа Землянківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, на подвір'ї якої їй встановлено пам'ятник восени 2008 року на відзначення 65-річчя з дня народження співачки. Щороку 14 жовтня Землянківська школа гостинно запрошує шанувальників творчості Раїси Кириченко на пісенне свято «Голос рідної землі». У жовтні 2006 року в стінах школи відкрито світлицю Раїси Кириченко.

У селі Корещина на її честь споруджено церкву, а 13 жовтня 2005 року на батьківській хаті Раїсі Кириченко відкрили меморіальну таблицю.^[2] У 2018 році відкрито Музей-садибу Раїси Кириченко «Мамина вишня».

Стараннями друзів Раїси Кириченко — Володимира Пащенка, Миколи Ляпаненка, Олексія Чухрая — відкрито музей Раїси Кириченко у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка.

У Полтаві:

• на будинку, де мешкала Раїса Кириченко, працюючи у Полтавській обласній філармонії, 13 жовтня 2005 року було встановлено меморіальну таблицю співачці;^[2]
• на вулиці Раїси Кириченко біля адміністративної будівлі ОДТРК «Лтава» 13 жовтня 2012 року було встановлено пам'ятник співачці.

Вулиці, названі на честь Раїси Кириченко, є також в Гребінці, Кременчуці, Черкасах, а також в селах Полтавщини — Рунівщина та Святилівка.

У Києві на фасаді будинку, де у 1997–2005 роках мешкала Раїса Кириченко (вулиця Січових Стрільців № 40), їй встановлено меморіальну таблицю. У Черкасах біля будівлі обласної філармонії у 2018 році встановлений пам'ятник.^[3]

Дослідження творчості

Кандидатка мистецтвознавства Ярослава Руденко у 2019 захистила дисертаційну роботу «Творчість Раїси Кириченко у контексті музично-пісенного мистецтва Полтавщини (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)».

Нагороди та звання

• Герой України (31.10. 2003 — за видатний особистий внесок у збереження та збагачення української національної пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність).
• Нагороджена орденами княгині Ольги; III ступеня (03. 1998), II ступеня (03. 1999) і I ступеня (03. 2001).
• Лавреатка Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986).
• Народний артист УРСР (1979).
• Заслужений артист УРСР (1973).

Галерея

• 
  Пам'ятник Раїсі Кириченко у Полтаві
• 
  Пам'ятник Раїсі Кириченко біля будівлі Черкаської обласної філармонії
• 
  Меморіальна дошка на будинку Малої академії мистецтв у Полтаві
• 
  Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Києві
• 
  Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Полтаві