Кириченко Раїса Опанасівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кириченко.

Раїса Опанасівна Кириченко (до шлюбу Корж, 14 жовтня 1943, Корещина, Полтавська область — 9 лютого 2005, Київ, Україна) — українська співачка, член Комітету Національних премій України ім. Шевченка (вересень 1999 — жовтень 2001), Герой України.

Кириченко Раїса Опанасівна
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Раїса Опанасівна Корж[1]
Дата народження	14 жовтня 1943(1943-10-14)
Місце народження	Глобинський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	9 лютого 2005(2005-02-09) (61 рік)
Місце смерті	Київ, Україна
Причина смерті	серцево-судинні захворювання
Роки активності	1962–2004
Громадянство	СРСР  Україна
Професії	співачка
Освіта	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Співацький голос	Мецо-сопрано
Інструменти	вокал[d]
Жанри	народна та естрадна музика
Колективи	«Чураївна»
Нагороди	Орден княгині Ольги І ступеня Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Премії	Літературно-мистецька премія імені Дмитра Луценка «Осіннє золото» (2001)
Вчене звання
У шлюбі з	Кириченко Микола Михайлович
raisa.uaestrada.org
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Біографія

Народилася 14 жовтня 1943 року в селі Корещина. Першу співочу практику пройшла у Землянківській школі, у громадському житті якої брала участь.

Почала працювати у колгоспі, співала в хорі доярок^[2]. Одного разу в село приїхав хор Кременчуцького автозаводу, де спів Раїси почув керівник колективу — Павло Оченаш, який у січні 1961 року запросив її до колективу^[3].

Працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, де і закінчила заочно десятирічку. Не отримувала спеціальної музичної освіти (закінчила Харківський інститут мистецтв лише в кінці 1980-х).

Починаючи з 1962 року співала в ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії, там і познайомилась з баяністом Миколою Кириченком, з яким 15 грудня 1963 року одружилася. На запрошення керівника ансамблю «Льонок», Анатолія Пашкевича, сім'я Кириченків переїхала до Житомира. З часом, коли у 1968 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, то члени сім'ї Кириченків увійшли до його складу.

Першою виконала пісню «Два кольори»^[4].

У 1979 році Раїсі Кириченко було присвоєно звання Народної артистки УРСР.

У 1983 році у Черкасах для неї був створений фолк-ВІА «Росава» (керівник М. Петрина), та непорозуміння з керівництвом філармонії призводять до того, що У 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави^[5]. Тут у неї виникла власна команда «Чураївна»; після успіху пісні «Пане полковнику» в її репертуарі з'являється все більше поп-шлягерів, вона записується в студії гурту «Фристайл». У світ виходять два компакт-диски Раїси Кириченко — «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина».

З вересня 1994 року Раїса Кириченко працювала викладачкою відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.

У 1995 році після гастролей в Канаді Раїсу Кириченко почали турбувати нирки. Від'їжджає до Німеччини у листопаді 1996 року, де її чотири місяці готували до операції. 12 червня 1998 року в Україні співачці пересадили нирку. Після реабілітації вона повернулась на сцену^[6].

У 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію нагороджена «Орденом княгині Ольги».

Після довгої хвороби у 2000 році співачка переїхала до Києва.

Влітку 2002 року, стараннями Раїси Кириченко у її рідному селі Корещина було збудовано церкву та відремонтовано сільську школу, яка отримала статус середньої. Того ж року Раїса Опанасівна виступила на творчому вечорі Леоніда Нечипорука^[7].

Книга «Я козачка твоя, Україно» (ВІККА Новини, 14 вересня 2010)

У 2003 році Раїса Кириченко видала автобіографічну книгу спогадів «Я козачка твоя, Україно»^[8] (упорядник: Михайленко Анатолій Григорович^[9])^{[4][10][11][12][13]}. Написання книги тривало 7 років^[14][15].

	Сповідь перед тими, кого люблю і для кого співаю
— Раїса Кириченко, «Я — козачка твоя, Україно»

Докладніше: Я — козачка твоя, Україно (книга)

31 жовтня 2003 року, Указом президента України «за видатний особистий внесок у справі збереження та примноження національної пісенної спадщини та багаторічну творчу діяльність» Раїсі Кириченко присвоєно звання «Герой України» з врученням Ордена Держави^[16].

У неї не було другорядних пісень, кожна ставала популярною. «Чураївна», «Я козачка твоя», «Жіноча доля», «Мамина вишня» — всі ці пісні відомі не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу, а також у штаб-квартирі ООН.

25 листопада 2004 року відбувся останній сольний концерт «Благословляє друзів Раїса Кириченко» на сцені Палацу культури «Україна»^[17].

Майже рік жила без однієї нирки (2004-2005). 1 лютого 2005 року в Національному інституті хірургії та трансплантології Раїсі Кириченко зробили операцію на серці, яке постраждало внаслідок лікування медикаментами, які вона приймала для лікування нирок. Але операція не допомогла.

9 лютого 2005 року Раїса Кириченко померла через хворобу серця у 61-річному віці. Похована в с. Корещина Глобинського району Полтавської області (поруч із могилою її матері, як вона заповіла). Там же поховано і Миколу Кириченка, який помер 7 червня 2013 року^[18].

Віхи творчості

• 1962–1968 — солістка Полтавської, Житомирської, Херсонської філармонії.
• 1968–1983 — солістка Черкаського народного хору.
• 1983–1985 — солістка Черкаської філармонії.
• З 1987 року — солістка Полтавської філармонії.
• З 1987 року — працювала з власним колективом «Чураївна».

Дискографія

Див. також: Список пісень Раїси Кириченко

Альбоми

• «Ой гарна я, гарна» (1990)
• «Цвіте черемшина» (1995)
• «Долі моєї село» (1995)
• «Цвіте черемшина» (2000)
• «Я — козачка твоя» (2002, 2004, 2008)^[19][20]
• «Доля у нас — два крила» (2002, 2008)
• «„Дорогу Спадщину“ Дмитра Луценка співає Раїса Кириченко» (2003)
• «Моя подруго мила» (2008)

Збірки

• «Кращі пісні (на вірші Дмитра Луценка)» (2006)

Окремі пісні виходили в збірках разом з піснями інших українських артистів^[21].

Фільмографія

• Музичний фільм «Автограф» (1983)^[22][23]
• «Жива Ватра» (1983)^[24]
• Музичний фільм «Земле, моя земле» (1986)^[25]
• Раїса Кириченко. Бенефіс 1993 р., у 2-х частинах^[26][27]
• «Раїса Кириченко. Діагноз — народна»
• «Я вдячна всім, хто вимолив мене у Бога» (2007), у 2-х частинах^[28][29] — за життя Раїси Кириченко ТРК «ГЛАС» (Київ) було відзнято першу частину за участі співачки^[30][31], а другу частину фільму відзнято за життя Миколи Кириченка вже після смерті Раїси Опанасівни^[32][33]
• «Розцвітає рута-м’ята»
• «Тополина земля»
• «Немеркнуча зірка Раїси Кириченко»
• «Навічно піснею» (2013)^[34]
• «Диво осені ­— квітка остання» (2015)^[35][36][37] — фільм ТРК «Лтава»
• Випуск програми «Надвечір'я» з Тамарою Щербатюк^[38]

Пам'ять

Вулиці, названі на честь Раїси Кириченко, є в Полтаві, Гребінці, Градизьку, Глобиному, Горішніх Плавнях, Землянках, Кобеляках, Кременчуці, Нікополі, Первомайську, Черкасах, Рунівщині, Святилівці, Смілі.

У селі Корещина:

• у 2002 році споруджено Покровську церкву, за сприяння Раїси Кириченко^[39] (висвітлено у документальному фільмі «І слово було Бог...»);
• 13 жовтня 2005 року на батьківській хаті Раїсі Кириченко відкрили меморіальну таблицю^[40], а у 2018 році хату перетворено у Музей-садибу «Мамина вишня»^[41][42], на подвір'ї якої також встановлено пам'ятник Раїсі Кириченко^[43][44][45], а у 2024 році офіційно зареєстровано Меморіальний музей-садибу Героя України, народної артистки України Раїси Кириченко.
• 14 жовтня 2023 року відбулися урочисті заходи з відзначення 80-річчя з дня народження Раїси Кириченко^{[46][47][48][49]}.

	[...] перетвореннями в селі задоволена чи не більше, ніж особистими успіхами і нагородами. Та й чи не так має бути? Спочатку митець іде до свого визнання, здобуває авторитет, а потім віддає борг тому селу, тим людям, де народився і зробив перші кроки в царині мистецтва.
— Раїса Кириченко, https://umoloda.kyiv.ua/number/2543/169/89859/

У селі Землянки у 2004 році ім'ям Раїси Кириченко названа Землянківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, відремонтована за сприяння Раїси Кириченко^[39]. Щороку 14 жовтня у Землянківській школі відбувалося відкрите для гостей пісенне свято «Голос рідної землі», яке було у переліку місцевого туристичного маршруту «Стежками Раїси Кириченко». У жовтні 2006 року в стінах школи було відкрито Музей-світлицю Раїси Кириченко, а на подвір'ї школи восени 2008 року на відзначення 65-річчя з дня народження співачки їй встановлено пам'ятник за сприяння Миколи Кириченка^[44][45][43]. У 2007 році у школі не набралося учнів для 1-го класу^[50], у 2017 році школа була на межі закриття^[51], і у 2021 році школу закрили через малу кількість учнів^[52][53], а музейну експозицію було перенесено у Музей-садибу «Мамина вишня»^[54].

У Полтаві:

• започатковано Всеукраїнський фестиваль — конкурс «Пісенні крила Чураївни» пам’яті Раїси Кириченко^[55][56];
• стараннями друзів Раїси Кириченко — Володимира Пащенка, Миколи Ляпаненка, Олексія Чухрая — відкрито музей Раїси Кириченко у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка;
• на будинку, де мешкала Раїса Кириченко, працюючи у Полтавській обласній філармонії, 13 жовтня 2005 року було встановлено меморіальну таблицю співачці^[40];
• на вулиці Раїси Кириченко^[57] біля адміністративної будівлі ОДТРК «Лтава» 13 жовтня 2012 року було встановлено пам'ятник співачці, на відкритті якого співав Український народний хор «Калина»^[58], з яким за життя співпрацювала Раїса Опанасівна^[59][60];
• у 2025, Суспільне Полтава створили радіофільм присвячений Раїсі Кириченко^[61];
• Раїсу Кириченко внесено до Книги Пошани Полтавської ОДА^[62].

У Києві на фасаді будинку, де у 1997–2005 роках мешкала Раїса Кириченко (вулиця Січових Стрільців № 40), їй встановлено меморіальну таблицю.

У Черкасах біля будівлі обласної філармонії у 2018 році встановлено пам'ятник^{[63][64][65][66]}, а в 2023 в будівлі встановлено гравертони Раїси і Миколи Кириченів^[67]. Там же проводится щорічний фестиваль-конкурс «Пам'яті Раїси Кириченко»^[68][69].

Український співак Іво Бобул виконав пісню «Молитва за козачку» пам'яті Раїси Кириченко^[70] (слова написав Вадим Крищенко, а музику Володимир Домшинський^[71]).

Іменем «Раїса Кириченко» названо сорт квітів виду Ірис високий борідковий, який вивела селекціонерка Алла Черногуз^[72][73] (зареєстровано Українською спілкою ірису^[74]).

Дослідження творчості

Творчість Раїси Кириченко досліджуєься, етнографами, мистецтвознавцями, філологами та музикознавцями^[75].

• Кандидат наук із соціальних комунікацій Гліб Кудряшов досліджує біографію Раїси Кириченко та є організатором пам'ятних заходів^{[76][77][78][79][80][81]}.
• Кандидатка мистецтвознавства Ярослава Руденко у 2019 захистила дисертаційну роботу «Творчість Раїси Кириченко у контексті музично-пісенного мистецтва Полтавщини (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)».

Нагороди та звання

• Герой України (31.10. 2003 — за видатний особистий внесок у збереження та збагачення української національної пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність).
• Першою отримала Літературно-мистецьку премію імені Дмитра Луценка «Осіннє золото» (2001)^[82].
• Нагороджена орденами княгині Ольги; III ступеня (03. 1998), II ступеня (03. 1999) і I ступеня (03. 2001).
• Лавреатка Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986). У журналі «Перець» було вміщено привітання у вигляді шаржу^[83].
• Народний артист УРСР (1979).
• Заслужений артист УРСР (1973).

Галерея

• 
  Пам'ятник Раїсі Кириченко у Полтаві
• 
  Пам'ятник Раїсі Кириченко біля будівлі Черкаської обласної філармонії
• 
  Меморіальна дошка на будинку Малої академії мистецтв у Полтаві
• 
  Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Києві
• 
  Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Полтаві