Киркевич Геннадій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Киркевич.

Генна́дій Олекса́ндрович Кирке́вич (нар. 7 вересня 1916, Київ, Російська імперія — 2017) — радянський військовик, капітан, учасник Другої світової війни. Кавалер орденів «За заслуги» II та III ст., лицар ордена Богдана Хмельницького II ст., кавалер орденів Вітчизняної війни I ст. та Червоної Зірки. Почесний громадянин міста Києва.^[1]

Киркевич Геннадій Олександрович
Капітан
Загальна інформація
Народження	7 вересня 1916(1916-09-07) Київ, Російська імперія
Смерть	2017(2017)
Alma Mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Військова служба
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	Радянська армія
Рід військ	СВ ЗС СРСР
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом» Медаль «За бойові заслуги» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Ветеран праці» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис

Геннадій Киркевич народився в Києві на Хрещатику. У 1940 році закінчив Київський індустріальний інститут, отримавши паралельно з основним курсом навчання звання лейтенанта. Після закінчення вишу отримав розподілення на авіаційний завод у Горькому на посаду інженера зі швидкісного монтажу електропроводки. Однак 15 листопада 1940 року по спецпризову потрапив до Бессарабії, яку незадовго до того було приєднано до СРСР. Киркевича було зараховано до 8-го інженерного полку в селищі Флорешти.

Підрозділ Киркевича брав участь у бойових діях німецько-радянської війни з перших днів початку конфлікту. Відступаючи з території Молдови 8-й інженерний полк опинився аж біля Каховки, де прийняв дуже важкий та кровопролитний бій. Геннадія Киркевича було поранено в ногу і він опинився в госпіталі Мелітополя, а згодом під натиском ворожих військ був перевезений до Ворошиловграду. Після одужання продовжив службу ад'ютантом командира групи 12-ї армії. У травні 1942 року був контужений при артилерійському обстрілі, однак залишився в розташуванні частини. Попереднє поранення в сумі з контузією призвели до виникнення тромбофлебіта, через що Киркевич змушений був пересуватися з паличкою.

Поступово відступаючи, Геннадій Киркевич дістався аж до станиці Вьошенської, де приєднався до 197-ї стрілецької дивізії. Був направлений для перевірки до спецтабору НКВС в Тамбові. В середині листопада 1942 року опинився в Саратові. Два місяці потому сталося загострення поранення в ногу, внаслідок якого Киркевича було визнано обмежено-придатним до військової служби. Протягом року працював старшим інструктором облвійськомату в місті Сальськ. У лютому 1944 році мав бути переведений до діючої армії за власним бажанням, однак медична комісія визнала Киркевича обмежено придатним 2 ступеня та списала у запас з направленням до Києва для роботи у промисловому секторі.

В Києві Геннадій Киркевич працював у Раднаркомі УРСР. Керував відділом Управління з повернення обладнання, контролював прибуття залізничних складів з верстатами та тракторами. Загалом пропрацював у Раді Міністрів УРСР 28 років, ще протягом 8 був представником України в комітеті з газу в Комісії ООН у Женеві, займався будівництвом газопроводу «Дашава-Київ».

Сім'я

• Син — Киркевич Віктор Геннадійович (1945 р.н), український краєзнавець, дослідник історії Києва, літератор, журналіст, колекціонер, заслужений працівник культури України.

Нагороди

Ордени та медалі незалежної України

• Орден «За заслуги» II ступеня (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю^[2]
• Орден «За заслуги» III ступеня
• Ордена Богдана Хмельницького II ступеня
• Медаль «Захиснику Вітчизни»
• Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
• Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників»
• Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом»

Нагороди часів СРСР

• Орден Червоної Зірки (6 листопада 1947) — за відвагу і хоробрість, проявлені в боях з німецькими загарбниками у Великій Вітчизняній війні^[3]
• Орден Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)^[4][5]
• Медаль «За бойові заслуги»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «Ветеран праці»
• Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
• Знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні»

Медалі СНД

• Медаль Жукова
• Ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»