Кладка (переправа)

Кладка, діал. глиця, помостина, лава — дошка або колода, стовбур дерева, покладені через річку, струмок, болото для переходу^[1][2][3][4].

На кладці через болотисту ділянку.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кладка.

Топонімія

Топонімія — це наука про топоніми.

Олена Смаль, розглядаючи топонім броду Берви,^[5] говорить про апелятивну^[6] лексику з основою «берв» у східнослов’янських мовах.
Основне значення лексеми у всіх мовах — «міст через річку», «перекладина через потік», «кладка».

Лілія Кутна в магістерській роботі 2021 року,^[7] говорить про «апелятива кладку», що означає «дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу».

• 
  2024. Кладка в с. Пустовіти Київської обл.
• 
  Переправа через повалені дерева — кладка на гірській річці. Кавказ

У культурі

В українських народних віруваннях кладка (і міст взагалі) символізує перехід у світ мертвих: вважалося, що між небом і землею лежить глибока прірва, через яку перекинута вузька, як нитка, кладка. На ніч клали в піч поліно, грудку солі та ставили горщик з водою, що мало символізувати перехід душі на небо (на випадок наглої смерті). На Коростенщині казали: «Поліно в піч покласти треба, бо на тім світі буде через пекло кладочка»^[8].

У художній літературі

Ой, у полю річка, Через річку кладка (Степан Руданський, Тв., 1956, 90);

Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34);

Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (Олесь Донченко, IV, 1957, 39);

Див. також

• Гатка
• Овринг