Кладовища Кременчука

Станом на 2018 рік у Кременчуці існує 18 кладовищ: 2 діючі та 16 закритих^[1].

Існуючі

Назва, розташування	Координати	Статус	Зображення
Воскресенське (по вулиці Бетонній)	49°5′18″ пн. ш. 33°24′29″ сх. д.	Закрите
Деївське (поблизу Деївської гори)	49°4′14″ пн. ш. 33°28′52″ сх. д.	Діюче
Кохнівське (по проспекту Полтавському)	49°6′46″ пн. ш. 33°28′8″ сх. д.	Закрите
Крюківське (по вулиці Республіканській)	49°01′56″ пн. ш. 33°26′35″ сх. д.	Закрите
Новоміське (по вулиці Юрія Кондратюка)	49°5′47″ пн. ш. 33°22′26″ сх. д.	Закрите
Петрівське (по вулиці Ціолковського)	49°7′4″ пн. ш. 33°25′29″ сх. д.	Закрите
Ревівське (по вулиці Богдана Хмельницького)	49°4′58″ пн. ш. 33°23′27″ сх. д.	Закрите
Свіштовське (по вулиці Свіштовській)	49°9′22″ пн. ш. 33°26′25″ сх. д.	Діюче
Чередницьке (між вулицями Чкалова, Сєрова, Леонова)	49°5′8″ пн. ш. 33°26′33″ сх. д.	Закрите
Кладовище по вулиці Академіка Герасимовича	49.008704, 33.407335	Закрите
Кладовище по вулиці Енергетиків	49°8′32″ пн. ш. 33°25′31″ сх. д.	Закрите
Кладовище по вулиці Заводській		Закрите
Кладовище по вулиці Ломоносова	49°8′10″ пн. ш. 33°25′45″ сх. д.	Закрите
Кладовище по вулиці Маяковського	49°5′20″ пн. ш. 33°26′11″ сх. д.	Закрите
Кладовище по вулиці Олексія Древаля	49°7′40″ пн. ш. 33°25′19″ сх. д.	Закрите
Кладовище по вулиці Суворова		Закрите
Кладовище по вулиці Якова Петруся	49°06′46″ пн. ш. 33°26′58″ сх. д.	Закрите
Кладовище по проїзду Людмили Корабліної		Закрите

Колишні

Назва, розташування	Координати	Короткі відомості	Зображення
Єврейське кладовище на Артскладах[2] (у кінці сучасної вулиці Небесної Сотні)	49°04′58″ пн. ш. 33°24′06″ сх. д.	У ХVIII–ХІХ століттях було основним місцем захоронення кременчуцьких євреїв. Після Другої Світової війни на території кладовища були побудовані артилерійські склади. Наразі збереглися лише окремі захоронення.
Єврейське кладовище на Костромі[3] (gоблизу сучасної станції Крюків-на-Дніпрі)	49°01′48″ пн. ш. 33°26′24″ сх. д.	У XVIII–ХІХ століттях було основним місцем захоронення крюківських євреїв. Побудована у другій половині ХІХ століття Харківсько-Миколаївська залізниця розділила кладовище навпіл, а вже в 1930-х роках воно було остаточно знищене.