Класичні потвори Universal (серія фільмів)

Класична серія фільмів жахів студії Universal, звані також «Потвори Universal» — низка фільмів жахів, знятих у 1930-1950-х роках, які значно вплинули на розвиток жанрового кінематографа.

Класичні потвори Universal
Жанр	фільми про монстрівd, наукова фантастика і фантастика жахів
Країна походження	США
Виробнича компанія	Universal Pictures
Дистриб'ютор	NBCUniversal
Класичні потвори Universal у Вікісховищі

Історія

1931 року студія «Universal» випустила фільм жахів «Дракула». Його значний комерційний успіх дав продюсерам студії впевненість, що вони знайшли формулу успіху і тему чудовиськ слід продовжувати. Крім того, цей фільм урятував студію від розорення (бо на той момент її фінансовий стан похитнувся).^[1] А Бела Лугоші, виконавець ролі Дракули, став обличчям студії. Успіх «Дракули» закріпив фільм «Франкенштайн», у якому роль потвори зіграв Борис Карлофф, Бела Лугоші ж відмовився від цієї ролі. 1932 року Лугоші й Роберт Флорі створили фільм «Вбивство на вулиці Морг» за мотивами однойменного оповідання Едгара Аллана По, чим продовжили свою спільну роботу, нездійснену у «Франкенштайні». Фільм мав не такий бурхливий успіх як «Дракула» або «Франкенштейн», але зробив Лугоші жанровим актором.

Наступні фільми, які нині стали класикою фільмів жахів, — «Мумія» і «Людина-невидимка», головні ролі в яких зіграли Борис Карлофф і Клод Рейнс. 1934 року студія «Universal» пішла на комерційний крок, з'єднавши в одному фільмі з бюджетом 95 тисяч доларів двох прославлених акторів — Лугоші і Карлоффа. Цим фільмом став «Чорний кіт», який не має нічого спільного з однойменним оповіданням Едгара Аллана По. Показ фільму супроводжувала значна розкрутка і, зрештою, картина принесла творцям хороші гроші.

1935 року виходить продовження «Франкенштайна» — «Наречена Франкенштайна». Фільм мав величезний на ті часи бюджет — 400 тисяч доларів, проте картина все одно окупилася. Цього ж року з'явився фільм «Лондонський перевертень^[en]», однак тема перевертнів стала популярною лише починаючи з циклу про Людину-Вовка^[en]. Також цього року вийшов фільм «Ворон», у якому знову разом зіграли Лугоші й Карлофф.

1936 року фінансовий стан кіностудії знову похитнувся. Як наслідок, у студії з'явилися нові головні продюсери (замість Леммле), а назву студії змінили на «New Universal», проте незабаром відновили стару. Першими фільмами з новими продюсерами стали «Невидимий промінь» і «Дочка Дракули». Після цього виробництво фільмів жахів скоротилося через фашистські режими деяких країн континентальної Європи. Однак 1938 року повторно випущено «Дракулу» і «Франкенштайна», які все ж принесли непоганий прибуток. У січні 1939 року вийшов фільм «Син Франкенштайна^[en]». Незабаром Universal Pictures купує в кіностудії «XX-е століття Фокс» права на серію фільмів про пригоди Шерлока Холмса^[en] за участю Безіла Ретбоуна і Найджела Брюса, у фільми цієї серії творці теж додали чимало жаху. В цей час у кіностудії з'являється нова знаменитість — Лон Чейні-молодший. Останнім у серії фільмом жахів став «Будинок Дракули^[en]», після якого послідували пародійні комедії на згадувані фільми за участю персонажів Еббота та Костелло^[en].

Результатом цього періоду, який отримав назву «Класична серія фільмів жахів студії „Universal“», стала серія класичних фільмів жахів, які часто називають «Потвори Universal» — до Дракули приєдналися потвора Франкенштайна, мумія, людина-невидимка, дещо пізніше — людина-Вовк і, значно пізніше, — істота з Чорної лагуни.

Для кожного з них потім поставлено кілька прямих або непрямих продовжень. Деякі продовження пов'язані з попередніми фільмами лише асоціативно.

Коли тема окремої протвори здавалася вичерпаною, ставили, без претензії на художнє значення, треш-фільми, в сюжетах яких протвори зустрічалися одна з одною. Практично закрили тему пародійні жахастики, в яких коміки Бад Еббот^[en] і Лу Костелло^[en] висміювали набридлі штампи фільмів про потвор.

Список фільмів за циклами

Дракула

Бела Лугоші в ролі Дракули

• Дракула (Dracula, 1931)
  • Дочка Дракули (Dracula's Daughter, 1936)
  • Син Дракули (Son of Dracula, 1943)
  • Будинок Дракули (House of Dracula, 1945)

Франкенштайн

Борис Карлофф у ролі потвори Франкенштайна (1931)

• Франкенштайн (Frankenstein, 1931)
  • Наречена Франкенштайна (Bride of Frankenstein, 1935)
  • Син Франкенштайна (Son of Frankenstein, 1939)
  • Привид Франкенштайна (The Ghost of Frankenstein, 1942)
  • Франкенштайн зустрічає людину-вовка^[en] (Frankenstein Meets the Wolf Man, 1943)
  • Будинок Франкенштайна (House of Frankenstein, 1944)
  • Еббот і Костелло зустрічають Франкенштайна^[en] (Abbott and Costello Meet Frankenstein, 1948)

Мумія

Борис Карлофф у образі мумії-Імхотепа

• Мумія (The Mummy, 1932)
  • Рука мумії (The Mummy's Hand, 1940)
  • Гробниця мумії (The Mummy's Tomb, 1942)
  • Привид мумії (The Mummy's Ghost, 1944)
  • Прокляття мумії (The Mummy's Curse, 1944)
  • Еббот і Костелло зустрічають мумію^[ru] (Abbott and Costello Meet the Mummy, 1955)

Людина-невидимка

• Людина-невидимка (The Invisible Man, 1933)
  • Повернення людини-невидимки (The Invisible Man Returns, 1940)
  • Жінка-невидимка^[en] (The Invisible Woman, 1940)
  • Агент-невидимка^[en] (Invisible Agent, 1942)
  • Помста людини-невидимки^[en] (The Invisible Man's Revenge, 1944)
  • Еббот і Костелло зустрічають людину-невидимку (Abbott and Costello Meet the Invisible Man, 1951)

Людина-вовк

• Людина-вовк (The Wolf Man, 1941)
  • Франкенштайн зустрічає людину-вовка^[en] (Frankenstein Meets the Wolf Man, 1943)
  • Будинок Франкенштайна (House of Frankenstein, 1944)
  • Будинок Дракули (House of Dracula, 1945)
  • Еббот і Костелло зустрічають Франкенштайна^[en] (Abbott and Costello Meet Frankenstein, 1948)

Істота з Чорної лагуни

«Істота з Чорної лагуни» (1954)

• Істота з Чорної лагуни (The Creature from the Black Lagoon, 1954)
  • Помста істоти (Revenge of the Creature, 1955)
  • Істота ходить серед нас^[en] (The Creature Walks Among Us, 1956)

Інші важливі фільми

• «Горбань із Нотр-Дама» (The Hunchback of Notre Dame, 1923)
• «Привид опери» (The Phantom of the Opera, 1925)
• «Вбивство на вулиці Морг» (Murders in the Rue Morgue, 1932)
• «Старий темний будинок^[en]» (The Old Dark House, 1932)
• «Чорний кіт» (The Black Cat, 1934)
• «Лондонський перевертень» (Werewolf of London, 1935)
• «Ворон» (The Raven, 1935)
• «Невидимий промінь» (The Invisible Ray, 1936)
• «Лондонська вежа^[en]» (Tower of London, 1939)
• «Привид опери» (Phantom of the Opera, 1943)
• «Дика полонянка^[en]» (Captive Wild Woman, 1943)
• «Культ кобри^[en]» (Cult of the Cobra, 1955)
• «Тарантул» (Tarantula, 1955)
• «Цей острів Земля» (This Island Earth, 1955)

Значення та вплив

• Фільми жахів відбивали й експлуатували поширені страхи і фобії масової свідомості. Образи, створені в них, здебільшого виявилися надзвичайно стійкими. Їх усі згодом неодноразово відтворювали у творах різних напрямків і жанрів, часто переосмислювали, адаптуючи до нових реалій.

• Студії-конкуренти, повторюючи випробувані цим циклом рецепти «фільмів про потвор», випустили кілька значних картин, деякі з них виявилися вдалими, і за якістю постановки перевершували фільми «Universal» — наприклад, «Доктор Джекілл і містер Гайд» (1931) студії Paramount Pictures (пізніше куплена MGM) здобув премію «Оскар»^[2]; Ворнер Бразерс — «Терор» (1928), «Сім кроків до сатани^[en]» (1929), «Будинок жаху^[en]» (1929), «Свенгалі» (1931), «Божевільний геній^[en]» (1931), «Доктор Ікс^[en]» (1932) і «Таємниця музею воскових фігур^[en]» (1933); MGM — «Угода наосліп» (1922), «Лондон після опівночі» (1927), «Невідомий» (1927) і «Потвори» (1932).

• За мотивами сюжетів фільмів класичної серії фільмів жахів студії Universal у 1950—1970-х роках поставлено класичну серію фільмів жахів студії Hammer^[de].

• Саме ця серія створила образ Дракули — людина в чорному плащі зі стоячим коміром (варто сказати, що червона підкладка й ікла з'явилися у фільмах студії «Hammer^[en]») і зализаним назад волоссям, а також образ високої, незграбної, з деформованою головою потвори Франкенштайна.
• У жовтні 2022 року вийшов телевізійний спецвипуск «Нічний вовкулака», що входить у кінематографічний всесвіт Marvel. Особливостями трейлера стали чорно-біле зображення і наявність інших елементів, що нагадують класичну серію фільмів жахів студії Universal^[3][4][5]. Раян Лестон з IGN дав спецвипуску 9 балів з 10 і написав, що це була «чудова данина поваги класичним фільмам про потвор від Universal».^[6]