Клименко Микола Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клименко.

Климе́нко Мико́ла Васи́льович (15 травня 1925, Мала Олександрівка, СРСР — 1 грудня 2018, Мала Олександрівка, Україна) — радянський військовик, молодший сержант, учасник Другої світової війни. Кавалер Ордена Вітчизняної війни II ст. та Ордена Слави III ст.

Клименко Микола Васильович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	15 травня 1925(1925-05-15) Мала Олександрівка, СРСР
Смерть	1 грудня 2018(2018-12-01) (93 роки) Мала Олександрівка, Україна
Військова служба
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	Радянська армія
Рід військ	СВ ЗС СРСР
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «За визволення Белграда» Медаль «Ветеран праці» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

Микола Клименко народився у селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області. У серпні 1943 року був мобілізований Бориспільським РВК до лав Радянської армії. Після призову воював на 1-му Українського фронті, а з березня 1944 року — на 2-му Українському фронті. Проходив службу в 111-й окремій розвідувальній роті 74-ї стрілецької Київської дивізії.

23 квітня 1944 року у складі взводу розвідників зайшов у ворожий тил та вислідив розвідгрупу супротивника. Під час сутички з німецькими військовиками рядовий Клименко, вступивши у рукопашний бій з ворогом, особисто вбив одного солдата та врятував від неминучої загибелі командира взводу, знешкодивши та захопивши в полон ще одного окупанта.

30 квітня 1945 року, під час проведення розвідувальної діяльністі в районі висоти 1107, Миколі Клименку вдалося захопити в полон двох солдат супротивника, що надали цінні відомості про розташування німецьких військ.

У повоєнні роки тривалий час працював у кузні Київського електровагоноремонтного заводу.

Помер 1 грудня 2018 у віці 93 років.

Нагороди

• Орден Вітчизняної війни II ст. (6 квітня 1985)^[1]
• Орден Слави III ст. (5 травня 1944) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому звитягу та мужність^[2]
• Медаль «За відвагу» (17 травня 1945)^[3]
• Медаль «Ветеран праці»^[4]