Клименко Олена Олександрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Клименко.

Олена Олександрівна Климе́нко (нар. 23 вересня 1954, Запоріжжя) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1995 року; член Спілки художників України з 1995 року. Дочка художника Олександра Семенка, сестра художниці Ганни Семенко, мати художника Олександра Клименка.

Клименко Олена Олександрівна
Народилася	23 вересня 1954(1954-09-23) (71 рік)  Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавиця
Alma mater	Київський державний художній інститут (1977)
Заклад	Державний музей українського народного декоративного мистецтва Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства (1995)
Вчителі	Білецький Платон Олександрович Заварова Ганна Володимирівна і Міляєва Людмила Семенівна
Членство	Спілка художників України
Батько	Семенко Олександр Іванович

Біографія

Народилася 23 вересня 1954 року в місті Запоріжжі (нині Україна). 1977 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася зокрема у Платона Білецького, Ганни Заварової, Людмили Міляєвої.

Протягом 1978—1987 років працювала у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, де з 1979 року була старшим науковим співробітником сектору кераміки; з 1988 року — в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук Української РСР/України: з 2006 року — науковий співробітник відділу декоративно-прикладного мистецтва. Одночасно з 2006 року викладала в Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.

Жила у Києві в будинку на вулиці Серафимовича, № 21, квартира № 2^[1] та у будинку на вулиці Волинській, № 6, квартира № 24^[2].

Наукова діяльність

Досліджує історію та сучасність гончарства в Україні, теорію народного мистецтва. Серед робіт:

• Народна кераміка Поділля. Київ. 1984;
• Народна кераміка Опішні (до проблеми традицій та інновацій в народних художніх промислах). Львів, 1995;
• Український народний примітив: Образні витоки, національна своєрідність (Попередні роздуми) // Родовід. 1997. Частина 2(16);
• Український народний примітив. Київ. 1999;
• Народна кераміка Опішні на зламі ХІХ–ХХ ст. // Українське мистецтво і архітектура кінця ХІХ — початку ХХ століття. Київ, 2000;
• Осередки подільської кераміки в колекції Музею українського народного декоративного мистецтва // Музеї народного мистецтва та національна культура. Київ, 2006;
• Українська народна кераміка в ансамблі традиційного житла: мальована миска // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Збірка наукових праць. Київ, 2008. Випуск 8.

Авторка розділів «Гончарство» в:

• «Історії декоративного мистецтва України» (2007, том 2; 2009, том 3; 2011, тм 4);
• «Історії українського мистецтва» (2010, том 2; 2011, том 3).

Написала низку статей для Енциклопедії сучасної України^[3].