Климент (Вечеря)

Митрополит Кли́мент (16 серпня 1977(1977-08-16) , Київ ) — архієрей УПЦ МП. Митрополит Ніжинський і Прилуцький УПЦ МП.^[1], постійний член синоду УПЦ МП. Противник незалежної української церкви^[2], фігурант центру Миротворець^[3].

Митрополит Климент (Олег Олександрович Вечеря)
Митрополит Ніжинський та Прилуцький
з 21 грудня 2017
Церква:	УПЦ МП
Попередник:	Іриней (Семко)
архієпископ Ірпінський, вікарій Київської єпархії УПЦ МП
23 липня 2012 — 21 грудня 2017
Церква:	УПЦ МП
Попередник:	заснування вікаріату
Наступник:	Єпископ Лавр (Березовський)
Альма-матер:	Київський національний університет ім. Т.Шевченка, Київська духовна академія і семінарія
Науковий ступінь:	кандидат біологічних наук, кандидат богослов'я
Діяльність:	православний священник
Народження:	16 серпня 1977(1977-08-16) (48 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Чернецтво:	8 грудня 2003
Єп. хіротонія:	23 липня 2012
Климент у Вікісховищі

Життєпис

1994 року вступив до Київського національного університету на біологічний факультет, який закінчив у 1999. 2000 року закінчив Київську духовну семінарію і був зарахований до Київської духовної академії. Висвячений у сан ієродиякона, 2003 — у сан ієромонаха.

Після закінчення КНУ вступив до Київського Свято-Троїцького монастиря (1999), призначений наглядачем Звіринецьких печер. 21 квітня 2001 — диякон. Керуючий справами Свято-Троїцького монастиря УПЦ МП. 2002 — пострижений в інока з іменем Климент, на честь мученика Климента Римського. 4 листопада 2003 — став ієромонахом. 8 грудня — пострижений в мантію. 2004 — ігумен.

У 2000 р. закінчив Київську духовну семінарію і був зарахований до Київської духовної академії.

21 квітня 2001 р. рукоположений в сан диякона. Згодом призначений керуючим справами Свято-Троїцького Іонинського монастиря.

У 2002 р. — прийняв іноцтво з іменем Климент, на честь священномученика Климента Римського.

4 листопада 2003 р. був рукоположений у пресвітера.

8 грудня того ж року пострижений в мантію (малу схиму).

2005—2008 рр.— намісник Спасо-Преображенського чоловічого монастиря в с. Нещерів (Київська єпархія)^[4].

У 2007 р. — кандидат богослов'я (КДАіС).

2008 р. — проректор з навчальної роботи Київської духовної академії та семінарії. Цього ж року зведений у сан архімандрита.

20 липня 2012 р. обраний єпископом Ірпінським, вікарієм Київської митрополії УПЦ (журнал № 64)^[5].

21 липня у храмі на честь Всіх святих столичного Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря у Феофанії відбулося наречення архімандрита Климента у єпископа Ірпінського^[6].

3 вересня 2013 р. — голова Календарної комісії УПЦ. 25 вересня — керуючий Східним вікаріатством м. Києва.

26 грудня 2013 р. призначений членом Синодальної біблійно-богословської комісії та колегії Координаційного центру з розвитку богословської науки в Московському патріархаті, замінивши там представника від України архімандрита Кирила (Говоруна), який, на думку деяких ЗМІ, «зайняв неправильну позицію по українському питанню».^[7]

16 вересня 2014 р. рішенням синоду УПЦ МП призначений головою синодального інформаційного відділу УПЦ МП. 29 вересня митрополитом Київським і всієї України (за версією УПЦ МП) Онуфрієм був призначений головним редактором офіційного сайту УПЦ МП.

9 листопада 2015 р., у день 400-річчя Київської духовної академії, рішенням Вченої ради Київської духовної академії і семінарії єпископу Клименту було присвоєне вчене звання професора^[8].

Рішенням синоду РПЦ від 29 січня 2016 року (Журнал № 1^[9]) був призначений головою Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Рішенням синоду РПЦ від 16 квітня 2016 року (Журнал № 26) був включений до числа членів Міжсоборної Присутності^[10].

28 липня 2017 року, у День Хрещення Русі, за Божественною літургією у Києво-Печерській Лаврі був возведений у сан архієпископа.

21 грудня 2017 року призначений керуючим Ніжинською єпархією.

17 серпня 2019 року возведений в сан митрополита.^[11]

23 травня 2023 року призначений постійним членом Синоду УПЦ МП^[12].

Міжконфесійні погляди

У листопаді 2014 р. висловився різко проти Рівненського меморандуму про створення єдиної помісної Православної церкви в Україні, підписаного архієреями УПЦ МП Варфоломієм та Анатолієм^[13].

9 грудня 2014 р. зустрівся з делегацією Бундестагу Німеччини, на якій оголосив про стан міжконфесійної ворожнечі, «спровокований схизматичними релігійними течіями та представниками радикал-націоналістичних партій, є серйозним викликом для перспективи європейської інтеграції України»^[14].

Климент представляв цю конфесію на офіційних заходах української влади, навіть якщо там був присутній Патріарх Філарет^[15].

Митрополит Климент відкрито заявляв про «гоніння» на УПЦ МП зі сторони п'ятого президента України Петра Порошенка, патріарха Варфоломія і ПЦУ, а також прирівнює це до богоборства^[16].

Нагороди

• 2007 — Орден преподобного Нестора Літописця III ступеню
• 2012 — Орден святителя Петра Могили^[17]