Клинець (гора)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клинець (значення).

Клинець — гора в Києві. Являє собою невеликий пагорб, прилеглий з південного сходу до Замкової гори і відокремлений від неї сідловиною. Виходить на Андріївський узвіз, сходи, що ведуть з узвозу на Замкову гору (починаються між будинками № 20-б і 22-б), фактично ведуть на Клинець^[1]. Станом на початок XXI сторіччя Клинець зазвичай сприймається частиною Замкової гори.

Клинець
Праворуч від сідловини у центрі знимку — Клинець, ліворуч — Замкова гора, вигляд з Дитинки
50°27′36″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д.
Країна	Україна
Тип	гора
Клинець Клинець (Київ)
Клинець у Вікісховищі

Історія

Клинець височіє над будинками Андріївського узвозу

Сходи на Клинець (номінально — на Замкову гору) з Андріївського узвозу

Згідно з енциклопедичним довідником «Київ» (перше видання — 1981 рік), Клинець — давня назва гори Дитинка. Сучасний київський історик і археолог С. Климовський у своїй книзі 2002 року стверджує, що ця точка зору була запозичена з «Опису Києва» М. Закревського, хоча де-факто Закревський констатував неможливість визначення, яка саме гора мала назву Клинець, вважаючи лише, що це був якійсь відриг (у Закревського дослівно: «ветвь») Старокиївської гори^[2].

У 1897 році профессор Київської духовної академії Миколі Петрову довів, що Клинець — це пагорб прилеглий до Замкової гори з південного сходу. Саме таке розташування Клинця описано у люстрації Київського замку 1552 року. Зокрема у тексті люстрації вказано, що від замку (розташовувався на Замковій горі) до Клинця людина може докинути каменем, що цілком неможливо зробити у випадку ототожнення Клинця з Дитинкою, також і місце розташування Дитинки не співпадає з зазначеним у люстрації. С. Климовський цілком погодився з точкою зору М. Петрова ^[3]. До аналогичного висновку дійшла й дослідниця Києва Олена Попельницька^[1]. Слід зауважити, що Закревський не знав з якою саме горою треба ототожнити Клинець через те, що він відстоював версію, що у давнину Замкова гора і Уздихальниця нібито складали один суцільний масив, якій називали і Уздихальницей, і Замковою горою^[4], при чому з південного боку від Уздихальниці нема ніякої гори (якщо не рахувати Старокиївської, відригом якої власне є Уздихальниця). Виходячи з цієї помилкової версії^[5], Закревський таким чином не миг зрозуміти досить ясних слів з люстрації 1552 року, про гору що прилегла до Замкової з півдня.

На Клинець виходили Драбські ворота Київського замку — одні з двох замкових воріт — інші (Воєводські), виходили на Поділ. Драбські ворота були відокремлені від Клинця ровом, помітним на місцевості і зараз^[1], через рів був перекинутий дерев'яний міст, що мав назву Кривого^[3]. Безпосередньо на майданчику перед Драбською брамою було розташовано місце страт («лобне місце»). 1481 року там було страчено керівників антиурядового заколоту князів Михайла Олельковича та Івана Гольшанского, 1630 — ватажків козацького повстання, київського сотник І. Кизима та його сина^[1].

У першоджерелах і дослідженнях

Вид з Клинця на приблизне місце розташування Драбських воріт

Фрагмент люстрації Київського замку 1552 року з описом Клинця^[3]:

А з другої сторони, від півдня за Драбською брамою тільки через рів, де може людина каменем з руки докинути, по кінець мосту прилегла гора, на ім’я Клинець, рівна з замковою.

Фрагмент з «Опису Києва» М. Закревського 1868 р.^[2] (мовою оригіналу, сучасна орфографія):

Мы выше видели из Ревизии, что Драбские ворота в Замке вели в Старый Город и находились близ нынешней Андреевской церкви. К полудню (югу) от этой церкви простираются Старокиевские горы и может быть какая нибудь ветвь их к Подолу называлась тогда Клинец. Но по отрывочным сообщениям и по неопределенности слов, теперь нельзя утвердительно сказать, какой именно возвышенности было присвоено это название.

Фрагмент з «Историко-топографических очерков древнего Киева» М. Петрова 1897 р.^[6] (мовою оригіналу, сучасна орфографія):

По этой описи, к Замковой (ныне Флоровской) горе с севера прилегала гора Щекавица, с юга — гора Клинец, составляющая естественное продолжение Замковой горы, а дальше за Клинцом — гора Вздыхальная (ныне Андреевская), с третьей стороны, на запад, по направлению к церкви св. Спаса, «гора высокая так же, яко замковая».