Клімов Роман Робертович

Рома́н Ро́бертович Клі́мов (30 червня 1989, Миколаїв, Українська РСР — 2 лютого 2017, Авдіївка, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України, снайпер, кулеметник (72-га ОМБр), псевдо «Штик».

Клімов Роман Робертович
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	30 червня 1989(1989-06-30) Миколаїв, УРСР
Смерть	2 лютого 2017(2017-02-02) (27 років) Авдіївка, Донецька область, Україна
Псевдо	Штик
Військова служба
Роки служби	2014—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Авдіївку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клімов.

Життєпис

Народився 1989 року в місті Миколаїв. Батьки працювали на заводі «Зоря» — «Машпроект». Батько помер, коли Роману було 10 років, і мати, працюючи начальником караулу заводу, одна виховувала двох дітей. Після закінчення 9-го класу вступив до Миколаївського професійного машинобудівного ліцею та одночасно навчався у вечірній школі. Закінчив ліцей у 2006 році, здобувши професію верстатника широкого профілю — оператора верстатів з програмним керуванням. З дитинства мріяв стати військовим, але через проблеми зі здоров'ям його навіть на строкову службу не взяли. Працював токарем на заводі ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» — «Машпроект», згодом перейшов на Миколаївський бронетанковий завод.

З 18 років займався спортивною стрільбою, мав диплом снайпера, ще до війни брав участь у багатьох змаганнях зі стрільби та виграв 5 призових гвинтівок. Захоплювався бігом, навіть уже в зоні АТО, в районі Волновахи, бігав вздовж лісосмуг по 10 кілометрів.

Близько року жив у Росії, проте коли почалися події в Криму, повернувся в Україну. У червні 2014 добровольцем прийшов до військкомату, відразу ж підписав контракт до закінчення особливого періоду.

Бойовий шлях

Був зарахований на посаду снайпера в 3-й батальйон 72-ї окремої механізованої бригади. З вересня 2014 брав участь у боях бригади в районі Волновахи, зокрема біля Богданівки. Противник вів переважно артилерійський та мінометний вогонь, тож Роман зі снайперів перейшов у навідники БМП. 10 серпня 2015, під час бою під Білою Кам'янкою втратив друга й бойового побратима Євгена Ровного, який був йому як батько, втрату переживав дуже болісно, попросив про переведення на іншу позицію.

У квітні 2016 переведений у 2-гу роту 1-го батальйону, який саме реформувався і виїжджав на міжнародні навчання Repid Trident («Швидкий тризуб») на Яворівський полігон. З жовтня 2016 воював у промзоні Авдіївки, був поранений, після лікування повернувся на фронт.

Загинув 2 лютого 2017 року близько 14:00 від осколкових поранень під час обстрілу в районі міста Авдіївка (Донецька область).

Похований на Центральному кладовищі Миколаєва^[1] (за іншими даними — на Балабанівському кладовищі)^[2].

По смерті залишились мати Тетяна Олексіївна Сокуренко та старша сестра Світлана. На момент загибелі у 72 ОМБр служить тітка, керівник пресслужби бригади Олена Мокренчук.

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня, — «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» (08.02.2017, посмертно)^[3].
• Відзнака НГШ Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (10.01.2017)^[4].
• Почесна відзнака Медаль «За оборону Волновахи».
• Знак народної пошани (ВО «Країна») — Медаль «За відвагу».

Вшанування пам'яті

У Миколаєві на території школи № 14, де навчався Роман Клімов, встановлено меморіальну дошку^[5].