Клінцевич Франц Адамович

Франц Адамович Клінцевіч (біл. Франц Адамавіч Клінцэвіч; нар. 15 червня 1957 року; Ошмяни, Гродненська область, Білоруська РСР) — російський політик, член Ради Федерації — представник від адміністрації Смоленської області з 29 вересня 2015 року, перший заступник голови комітету з оборони та безпеки Ради Федерації Федерального Збору Російської Федерації (30 вересня 2015 р. — 13 лютого 2018 р.)

Клінцевич Франц Адамович
біл. Франц Адамавіч Клінцэвіч
Народився	15 червня 1957(1957-06-15) (68 років)  Krajvancyd, Ошмянський район, Молодечненська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Росія  СРСР
Діяльність	політик, державний діяч, депутат Державної Думи РФ
Галузь	політик і громадський діяч
Alma mater	Sverdlovsk Military-Political Tank Artillery High Schoold (1980), Військово-політична академія імені Ленінаd (1991) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (2004)
Науковий ступінь	кандидат психологічних наук (2001)
Знання мов	російська
Заклад	Рада Федерації
Учасник	Війна в Афганістані 1979—1989
Членство	Рада Федерації, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації VI скликанняd, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ III скликанняd
Посада	депутат Державної Думи РФ[d], член Ради Федерації[d], депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d] і депутат Державної Думи РФ[d]
Військове звання	полковник
Партія	КПРС і Єдина Росія
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Депутат Державної думи Російської Федерації III, IV, V і VI скликань. Кандидат психологічних наук.

Біографія

Франц Адамович Клінцевич народився 15 червня 1957 року в селі Крейванци, Ошмяни (Гродненська область, Білоруська ССР).

З 15 грудня 1974 по 24 січня 1975 року працював учителем освіти, праці та фізичної культури в Крейванцевській сільській восьмирічній школі.

У 1975—1997 роках знаходився на дійсній військовій службі в рядах Воєнних Сил, полковник запасу.

В 1975 році призначений на службу в армійські сили СССР і направляється в розвідувальний батальйон гарнізону військового містечка Печі міста Борисова. У 1976 році направляється в Свердловське вище військово-політичне танко-артилерійське училище, яке закінчив в 1980 році.

В 1986 році закінчив 10-місячні курси офіцерів-політиків у закордонних мовах Міністерства оборони СССР (дарі).

У 1986—1988 роках служив у 345-му окремому парашутно-десантному полку 40-ї армії, брав участь у бойових діях в Афганській війні в якості «старшого інструктора політвідділу по спеціальній пропаганді»^[1].

З 1990 року — заступник голови Російського Союзу ветеранів Афганістану.

В 1991 році закінчив Військово-політичну академію ім. В. І. Леніна.

З 1992 року — в Москві. Спочатку був провідним спеціалістом державної комісії з соціального захисту військовослужбовців, потім — старшим офіцером управління командуючого повітряно-десантними військами.

В 1993 році брав участь у подіях під час політичної кризи 1993 у Росії.

З 1995 року — голова правління Російського Союзу ветеранів Афганістану.

В 1995 році був обраний членом Ради Всеросійської громадської організації «Реформи — новий курс».

До 1997 року перебував на військовій службі в рядах Збройних сил Російської Федерації. У 2004 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.

З 1999 по 2015 роки — депутат Державної думи Федеральних Зборів Російської Федерації. Був заступником керівника думської фракції «Єдина Росія».

З 29 вересня 2015 року — член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації — представник від адміністрації Смоленської області.

У 2015 році Франц Клінцевич був внесений у базу сайту "Миротворець" за посібництво окупантам та терористам в Україні^[2]. За інформацією центру, Клінцевич брав участь у плануванні захоплення РФ Криму.

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2014 рік)^[3]

• Орден Олександра Невського (31 липня 2012 року) — за великий внесок у розвиток російського парламентаризму і активну участь у законотворчій діяльності.

• Орден Пошани (15 червня 1999) — за плідну роботу з патріотичного виховання молоді та соціальний захист інвалідів та сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання службового обов'язку^[4].

• Орден Дружби (23 липня 2003) — за заслуги в зміцненні російської державності, активну участь в організації та проведенні референдуму в Чеченській Республіці.

• 2 ордена Червоної Зірки (1987 рік, 1988 рік).

• Почесна грамота Президента Російської Федерації (9 січня 2010 року) — за заслуги в законотворчій діяльності та розвитку російського парламентаризму^[5].

• Подяка Президента Російської Федерації (11 липня 1996) — за активну участь в організації та проведенні виборчої кампанії Президента Російської Федерації в 1996 році^[6].
• Орден Пошани (Білорусь, 2 грудня 1999 роки) — за великий особистий внесок у розвиток і зміцнення взаємодії рухів ветеранів війни в Афганістані Білорусії, Росії та України, плідну військово-патріотичну роботу^[7].
• Орден «Зірка» III ступеня (Афганістан, 1987 рік).
• Медаль «В пам'ять 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану» (Білорусь, 5 лютого 2005 року) — за великий особистий внесок у розвиток і зміцнення взаємодії рухів ветеранів війни в Афганістані Республіки Білорусь і держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав, країн Балтії^[8].