Князь-єпископство Чорногорія

Князь-єпископство Чорногорія (серб. Митрополство Црногорско) — теократична держава, яка існувала у 1697—1851. Вона постала з сербського православного єпископства Цетинє, що пізніше стало митрополією, яке відмовилося від османської протекції і перетворили єпископство Цетинє в де-факто російський протекторат, під владою, митрополита (Владики)^[1][2][3] Історія починається з Данило Шчепчевича, єпископа Цетинє який об'єднав декілька чорногорських кланів у боротьбі з Османською імперією, яка займала більшу частину південно-східної Європи. Владика Данило заснував першу династію Петровичів-Негошів, яка обіймала посаду митрополита Цетинє до 1851 року, коли Чорногорія стала світською державою (князівством) на чолі з Данилом Петровичем Негошем. Крім того, вона була короткий час монархією, у 1767—1773, коли самозванець Стефан Малий, видавав себе за російського імператора Петра III і коронував себе Володарем Чорногорії.

Митрополија Црна Гора Князь-єпископство Чорногорія
↓ 1697 – 1852
Прапор Герб
Чорногорії: історичні кордони на карті Стара Чорногорія і область Брда
Столиця	Цетинє
Мови	слов'яносербська (письмова) сербська
Релігії	Сербська православна церква
Форма правління	Теократія (1697–1767, 1773–1852)
Князь-єпископ
• 1697–1852	Княжа династія Петрович-Негош
Прем'єр-міністр
• 1756–1832	Gubernadur
Законодавчий орган	Загально Чорногорська і Гірська Скупщина
Історичний період	Наполеонівські війни
• Заснування	1697
• Секуляризація у князівство¹	13 березня
Площа
• 1851	5475 км2
Населення
Валюта	Чорногорський перун (Пропанована валюта)
Попередник Наступник Зета Чорногорський санджак Князівство Чорногорія
¹ Данило Петрович став князем
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Князь-єпископство Чорногорія