Кобець Павло Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобець.

Ко́бець Павло́ Васи́льович (нар. 13 травня 1968, м. Самбір, Львівська область — український прозаїк. Член Національної спілки письменників України (2005).^[1]

Кобець Павло Васильович
Павло Кобець
Народився	13 травня 1968(1968-05-13) (57 років) м. Самбір Львівська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Вінниця Вінницька область
Діяльність	Українська література
Відомий завдяки	прозаїк
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Членство	Національна спілка письменників України

Біографія

Народився 13 травня 1968 р. у м. Самборі на Львівщині. Батько — український письменник і громадський діяч Кобець Василь Дмитрович. Ще малолітньою дитиною, у 1972 р. переїжджає з батьками на Вінниччину — спочатку до м. Іллінців, потім до Вінниці, де закінчив середню школу № 8 (1985) і вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Навчання перервала служба у війську. Вищу освіту отримав у 1992 р. У трудовій кар'єрі — досвід на посаді голови товариства «Укрбуд», директора ПМК-28, юриста-правознавця, приватного підприємця.
Завзято займається громадською і правозахисною діяльністю. Являючись активістом товариства «Просвіта», налагодив творчі зв'язки з об'єднанням українців у Польщі, зокрема у Перемишлі. Один з ініціаторів спорудження у Вінниці пам'ятника поетові-землякові Василеві Стусу. Певний час був відповідальним секретарем Вінницької організації НСПУ. Активно працює у Конгресі української інтелігенції Вінниччини, в обласному літературно-мистецькому об'єднанні ім. Василя Стуса.^[2]

Літературна діяльність

Писати почав у шкільні роки. Дебютував в альманасі «Вітрила» (1987) та обласній пресі. Оповідання, нариси, повісті друкувалися у періодиці. Серед першодруків — публікації у вінницькій «молодіжці» «Комсомольське плем'я», львівській «районці» «Радянське Прикарпаття» (м. Старий Самбір), в альманахах «Подільська пектораль», «17 вересня», «Немирівські мелодії». Окремими виданнями вийшли книги прози:

«Середина літа, судний день» (1989); «Рухома мішень» (1991); «Любов у стилі ретро» (2004);

«Тільки мертві діти народжуються без крику» (2005); «Діана повертається з полювання» (2005).

Премії і нагороди

• Премія обласного літературно-мистецького об'єднання імені В.Стуса «Подільська пектораль»;
• Орден Св. Архистратига Михаїла за заслуги перед Українською Помісною Православною Церквою.^[3]