Ковалевич Ігор Васильович

Ігор Васильович Ковалевич (нар. 24 січня 1953, с. Сокільники, Львівська область) — український кераміст. Член Національної спілки художників України (1987)^[1]. Чоловік Людмила Ковалевич.

Ігор Ковалевич
Ігор Васильович Ковалевич
Народився	24 січня 1953(1953-01-24) (72 роки) Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	кераміст
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Заклад	Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика
Членство	Національна спілка художників України

Життєпис

Ігор Ковалевич народився 24 січня 1953 року в селі Сокільниках, нині Сокільницької громади Львівського району Львівської области України.

1975 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагоги з фаху Віталій Максименко та Зеновій Флінта). У 1975—2006 роках працював на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці (співпрацював з Петерісом Мартінсоном)^[2][3]. Нині на творчій роботі.

Живе і працює у Львові^[2].

Творчість

1975 року почав брати участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних виставках. Персональні відбулися в містах Києві (1993, 1995, 1998, 2005), м. Дюрен (Німеччина, 2005).

Працює в галузях декоративно-ужиткової кераміки, живопису. У роботах використовує кам'яну масу, а в шамоті — емаль та ангоб. Окремі твори зберігаються у фондах Національного музею декоративного мистецтва України, Хмельницького обласного художнього музею, Центру світової кераміки (м. Інчхон, Південна Корея), Музею Кераміон^[de], (м. Фрехен, Німеччина), Музею кераміки^[pl] (м. Болеславець, Польща), Національного музею (павільйон Мештровича) (м. Загреб, Хорватія), Центру сучасного мистецтва (м. Каїр, Єгипет)^[1].

Серед важливих робіт:

• декоративні композиції — «Заморозки», «Цвіт папороті» (обидві — 1980), «Гніздо лелеки», «Ранок», «Дорога додому», «Жайворонки» (усі — 1981), «Комета Галлея» (1985), «Знаки на дорозі» (1986), «Дві вежі», «Біле та чорне» (обидві — 1998), «Озера», «Човни» (обидві — 2000), «Втеча в Єгипет» (2001), «Туман», «Сестри» (обидві — 2007), «Зимовий сад» (2008);
• декоративні пласти «Вікна» (1997);
• просторова пластика «Процесія» (2000).

Нагороди

• премія ІV Міжнародного трієнале міні-кераміки (1993, м. Спліт, Хорватія)^[1];
• премія ІІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки (1996, Єгипет)^[1];
• друга премія V Міжнародного бієнале художньої кераміки (1997, Португалія)^[1];
• премія Політео V Міжнародного трієнале міні-кераміки (1997, Хорватія)^[1];
• премія журі Міжнародного бієнале художньої кераміки (1999, Португалія)^[1];
• гранпрі виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2010, с-ще Опішня, Полтавська область)^[4];
• перша премія IV Міжнародного конкурсу кераміки (2016, м. Асколі-Пічено, Італія)^[5].