Ковальов Андрій Робертович

Андрій Робертович Ковальов (біл. Андрэй Робертавіч Кавалёў, рос. Андрей Робертович Ковалёв; 2 квітня 1966, Вітебськ, Білоруська ССР) — білоруський хокеїст і тренер. Майстер спорту СРСР міжнародного класу. Заслужений майстер спорту Республіки Білорусь. Учасник Олімпіад у Нагано і Солт-Лейк-Сіті.

Андрій Ковальов
Особові дані
Народження	2 квітня 1966(1966-04-02) (59 років) Вітебськ, СРСР
Зріст	182 см
Позиція	крайній нападник
Юнацькі клуби
	«Юність» (Мінськ)
Професіональні клуби*
Драфт НХЛ	114-й загальний, 1990 «Вашингтон Кепіталс»
Роки Клуб І (г) 1983–1989 «Динамо» (Мінськ) 318 (133) 1989–1991 «Динамо» (Москва) 84 (27) 1991–1992 «Динамо» (Мінськ) 20 (6) «Нью-Гейвен Найтгокс»[en] 34 (11) 1992–1993 «Маскігон Фьюрі» 7 (3) «Роанок Веллі Ремпейдж» 24 (11) «Грінсборо Монархс» 7 (2) 1993–1994 «Бітігайм-Біссінген» 17 (23) 1993–1995 «Швеннінгер» 80 (65) 1995–1996 «Давос» 10 (3) 1995–2000 «Крефельд Пінгвін» 236 (113) 2000–2002 «Ревір Левен Оберхаузен» 118 (40) 2002–2005 «Бітігайм Стілерс» 167 (91) 2005–2006 «Гайльброннер Фалькен» 53 (32) 2006–2008 «Юність» (Мінськ) 60 (17)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1989–1991 СРСР 35 (13) 1994–2003 Білорусь 89 (35)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2009–2010 «Чайна Дрегон» 2009–2010 Китай 2010–2011 «Мінські Зубри» 2012–2013 РЦОП (Раубичі) Білорусь (U-18) 2015–2016 «Динамо» (Мінськ) 2016–2018 «Автоматика» (Гданськ)[pl] 2018–2020 «Брест»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Спортивна кар'єра

Хокеєм почав займатися у Вітебську (тренер — Валерій Михайлович Кузнецов). В чотирнадцять років переїхав до Мінська. У складі збірної спортивного товариства «Динамо» (1966 р.н.) став переможцем всесоюзних змагань у Сєверодонецьку (квітень 1981 року). Команда «Динамо» була створена на базі мінської «Юності»^[1]. 1982 року став чемпіоном Спартакіади народів СРСР у складі збірної Білорусі. З сезону 1983/1984 почав залучатися до виступів за «Динамо». Разом з командою подолав шлях до вищої ліги і отримав виклик до збірної Радянського Союзу. Дебют за національну команду відбувся 7 січня 1989 року в Стокгольмі. Радянська збірна здобула перемогу в товариському матчі над господарями майданчика з рахунком 4:3, а Ковальов закинув вирішальну шайбу. У травні став переможцем Кубка Японії, в якому також брали участь японські і чехословацькі хокеїсти.

Влітку переходить до московського «Динамо». Того сезону його нова команда змогла перервати багаторічну гегемонію ЦСКА (лідери армійців почали їхати до Північної Америки). В наступному чемпіонаті «динамівці» підтвердили свій статус-кво, а Ковальов разом з Олександром Семаком^[en] стає найкращим снайпером клубу — по 17 закинутих шайб. У цей час постійно грає за збірну в товариських іграх і на міжнародних турнірах, але на чемпіонатах світу зіграти не вдало. Дуже високою була конкуренція за місце в команді Віктора Тихонова. Керівництво москвичів пропонувало йому новий дворічний контракт. У цьому клубі гравець мав кращі шанси потрапити до збірної, що особливо важливо перед початком Олімпіади. Але Андрій Ковальов вирішив продовжити кар'єру в Америці. Сезон 1991/1992 розпочав у мінському «Динамо», а завершував у «Нью-Гейвен Найтгокс» з престижної Американської хокейної ліги. Потім були клуби з Колоніальної хокейної ліги і Хокейної ліги Західного узбережжя, які мали влаштовували гравця рівня збірної СРСР.

За порадою тренера Івана Кривоносова поїхав до Німеччини, але сезон вже розпочався і знадобилося півроку, щоб отримати запрошення з клубу елітної дивізіону. В Німеччини мешкав до 2006 року, дев'ять сезонів відіграв в Німецькій хокейній лізі за «Швеннінгер», «Крефельд Пінгвін» і «Обергаузен» (у 434 матчах набрав 420 очок). З 1995 року постійно виступав за національну збірну Білорусі. Грав на двох Олімпіадах і п'яти чемпіонатах світу. Учасник легендарного для булорусів на Олімпіаді 2002 року проти шведів. У чвертьфіналі команда Ковальова перемогла скандинавів і фінішувала на четвертому місці. В сорок років повернувся до столиці Білорусі, де відіграв два сезони за «Юність» і завершив ігрову кар'єру.

Досягнення

• Чемпіон світу серед молодіжних команд (1): 1986
• Чемпіон СРСР (2): 1990 1991
• Переможець ігр Доброї волі (1): 1990^[en]
• Переможець турніру на приз газети «Известия» (1): 1990

Статистика

Статистика виступів у елітних дивизіонах національних чемпіонатів:

Сезон	Клуб	Ліга	Регулярний сезон					Плей-оф
			І	Г	П	О	ШХ	І	Г	П	О	ШХ
1988-89	«Динамо» (Мінськ)	Д-1	26	17	4	21	6
1989-90	«Динамо» (Москва)	Д-1	41	10	8	18	8
1990-91	«Динамо» (Москва)	Д-1	43	17	8	25	18
1991-92	«Динамо» (Мінськ)	Д-1	20	6	5	11	13
Всього в СРСР			130	50	25	75	45	0	0	0	0	0
	«Нью-Гейвен Найтгокс»	Д-1	33	11	12	23	31	1	0	1	1	2
1993-94	«Швеннінгер»	Д-1	19	15	9	24	23	11	8	6	14	8
1994-95	«Швеннінгер»	Д-1	40	39	18	57	88	10	3	9	12	36
1995-96	«Давос»	Д-1	10	3	1	4	0
	«Крефельд Пінгвін»	Д-1	32	24	12	36	43	6	3	4	7	4
1996-97	«Крефельд Пінгвін»	Д-1	39	25	33	58	28	3	2	0	2	4
1997-98	«Крефельд Пінгвін»	Д-1	38	22	10	32	43	10	2	3	5	12
1998-99	«Крефельд Пінгвін»	Д-1	51	17	32	49	30	4	3	1	4	6
1999-00	«Крефельд Пінгвін»	Д-1	49	14	23	37	30	4	1	0	1	10
2000-01	«Ревір Левен Оберхаузен»	Д-1	58	19	15	34	20	3	0	0	0	4
2001-02	«Ревір Левен Оберхаузен»	Д-1	57	21	27	48	81
Всього в Німеччині			383	196	179	375	386	51	22	23	45	84
2006-07	«Юність» (Мінськ)	Д-1	45	14	23	37	74	8	2	2	4	2
2007-08	«Юність» (Мінськ)	Д-1	7	1	0	1	0
Всього в Білорусі			52	15	23	38	74	8	2	2	4	2
Всього в Д-1			608	275	240	515	536	60	24	26	50	88

Проти професіоналів з Національної хокейної ліги:

№	Дата	Господарі	Рахунок	Гості
1	17.09.1989	«Динамо» (Москва)	7:2	«Вашингтон Кепіталс»[2]
2	29.12.1989	«Піттсбург Пінгвінс»	2:5	«Динамо» (Москва)[3]
3	31.12.1989	«Торонто Мейпл Ліфс»	4:7	«Динамо» (Москва)
4	03.01.1990	«Баффало Сейбрс»	4:2	«Динамо» (Москва)
5	06.01.1990	«Нью-Джерсі Девілс»	7:1	«Динамо» (Москва)
6	09.01.1990	«Бостон Брюїнс»	1:3	«Динамо» (Москва)
7	16.09.1990	«Динамо» (Москва)	4:1	«Монреаль Канадієнс»[4]
8	01.01.1991	«Торонто Мейпл Ліфс»	7:4	«Динамо» (Москва)[5]
9	03.01.1991	«Гартфорд Вейлерс»	0:0	«Динамо» (Москва)
10	06.01.1991	«Нью-Джерсі Девілс»	2:2	«Динамо» (Москва)
11	08.01.1991	«Вашингтон Кепіталс»	3:2	«Динамо» (Москва)
12	10.01.1991	«Філадельфія Флайєрз»	1:4	«Динамо» (Москва)
13	12.01.1991	«Піттсбург Пінгвінс»	3:4	«Динамо» (Москва)
14	15.01.1991	«Квебек Нордікс»	1:4	«Динамо» (Москва)

У складі молодіжної команди на першості світу:

Рік	Команда	Турнір	Місце		І	Г	П	О	ШХ
1986	СРСР (U20)	МЧС			7	1	1	2	0

За першу команду СРСР:

Сезон	Команда	Турнір	Місце		І	Г	П	О	ШХ
1988-89	СРСР	Кубок Японії			4	3
	СРСР	товариські матчі	—		4	1
	Всього за сезон				8	4
1989-90	СРСР	Ігри Доброї волі			5	0	1	1	2
	СРСР	товариські матчі	—		9	3
	Всього за сезон				14
1990-91	СРСР	Кубок Ніссана			2	2	0	2	2
	СРСР	Турнір «Йзвестий»			4	2	1	3	0
	СРСР	Шведські хокейні ігри			3	0	1	1	0
	СРСР	товариські матчі	—		3	1
	Всього за сезон				12	5

За національну збірну Білорусі:

Сезон	Команда	Турнір	Місце	Головні турніри					Всього за сезон
				І	Г	П	О	ШХ	І	Г	П	О	ШХ
1994-95	Білорусь	ЧС (С)		4	4	0	4	0	4	4	0	4	0
1995-96	Білорусь	ЧС (В)		7	5	2	7	0	7	5	2	7	0
1996-97	Білорусь	ЧС (В)		7	4	5	9	16	16	21	9	21	51
1997-98	Білорусь	ОІ	5-8	7	1	3	4	2	13	1	3	4	4
	Білорусь	ЧС	8-е	5	0	0	0	2
1998-99	Білорусь	ЧС	9-е	6	2	2	4	2	9	3	2	5	27
1999-00	Білорусь	ЧС	9-е	6	2	2	4	6	11	4	5	9	6
2000-01	Білорусь	ОІ (кв)		3	0	0	0	0	11	5	3	8	2
	Білорусь	ЧС	14-е	6	0	2	2	2
2001-02	Білорусь	ОІ	4-е	9	1	2	3	12	11	1	3	4	37
2002-03	Білорусь	ЧС	14-е	6	0	1	1	0	7	0	1	1	0