Ковальов Віктор Павлович

Віктор Павлович Ковальов (нар. 28 січня 1920, Ялта — пом. 16 вересня 2002, Херсон) — український мовознавець. Доктор філологічних наук з 1976 року, професор з 1976 року^[1].

Віктор Павлович Ковальов
Народився	28 січня 1920(1920-01-28) Ялта
Помер	16 вересня 2002(2002-09-16) (82 роки) Херсон
Країна	Україна
Alma mater	Одеський університет
Галузь	мовознавство
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальов.

Біографія

Народився 28 січня 1920 року в Ялті. В 1942 році в Майкопі закінчив Одеський університет в евакуації. Брав участь у німецько-радянській війні, як командир вогневого мінометного взводу, а згодом батареї та дивізіону. Інвалід війни^[2]. З 1946 року працював у Херсонському педагогічному інституті: у 1959—1974 роках — завідувач кафедрою російської мови, водночас у 1965—1968, 1976—1981 роках — декан філологічного факультету.

Помер в Херсоні 16 вересня 2002 року^[1].

Наукова діяльність

Наукові дослідження: лексикографія, лінгвостилістика, методика викладання російської та української мов у вищій і середній школах. Автор понад 100 наукових і методичних праць, посібників, 19 книг, 8 брошур, підручників з російської мови та проблем східно-слов’янської лінгвостилістики, зокрема:

• «Практикум по современному русскому языку» (Москва, 1974);
• «Современный русский язык: Практикум» (Москва, 1987, у співавторстві);
• книга спогадів про Херсон «Покоя нет…» (Херсон, 1995).

Праці:

• Языковые выразительные средства русской художественной прозы. Київ, 1981;
• Выразительные средства художественной речи. Київ, 1985;
• Средства речевой экспрессии в русской, украинской и белорусской художественной прозе. Київ, 1987;
• Виражальні засоби українського художнього мовлення. Херсон, 1992.

Відзнаки

• нагороджений орденами Червоного Прапора (22 лютого 1945), Червоної Зірки (8 серпня 1943), орденами Вітчизняної війни І ступеня (19 лютого 1944), Вітчизняної війни II ступеня (26 липня 1944)^[3].
• заслужений працівник вищої школи УРСР;
• відмінник народної освіти України та Узбекистану;
• почесний громадянин Херсона (рішення сесії Херсонської міської ради народних депутатів XXII скликання № 93 від 9 липня 1996 року)^[2].