Ковальчук Микола Силович

Мико́ла Си́лович Ковальчу́к (12 грудня 1918(19181212), Полонисте, нині Голованівського району Кіровоградської області — 22 травня 2011, Кримка Первомайський район, Миколаївська область) — український педагог, краєзнавець і літератор. Лауреат літературної премії імені С. Шеврякова.

Микола Силович Ковальчук
Народився	12 грудня 1918(1918-12-12) Полонисте
Помер	22 травня 2011(2011-05-22) (92 роки) Кримка
Поховання	Первомайський район
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	педагог
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль Жукова Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальчук.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ковальчук Микола.

Життєпис

Народився 12 грудня 1918 року в поятранському селі Полонистому, нині Голованівський район Кіровоградської області, в багатодітній селянській родині. Українець. За кілька років до Жовтневого перевороту 1917 року батько був обраний волосним старшиною, за що в роки колективізації сім'я була піддана «розкуркуленню». Після закінчення початкової школи, через злидні, протягом 4 років пас селянських корів. Дивом пережив Голодомор 1932—1933 років.

1936 року закінчив семирічку й вступив до Уманського педагогічного технікуму, однак за рік перевівся до педагогічного технікуму в місті Первомайську. По закінченні технікуму направлений директором Сухомлинівської початкової школи Янівського (нині — Іванівського) району на Одещині.

У вересні 1939 року призваний до лав РСЧА Янівським РВК Одеської області й направлений на навчання до Севастопольського училища зенітної артилерії. Учасник німецько-радянської війни з липня 1941 року. У вересні 1941 року під Кременчуком був поранений, потрапив у полон, перебував у таборі для військовополонених, звідки втік. І знову на фронті. Війну старшина М. С. Ковальчук закінчив на посаді командира взводу бойового живлення артилерійського дивізіону 211-го артилерійського полку 23-ї стрілецької дивізії (61-а армія, Перший Білоруський фронт).

Після демобілізації повернувся до педагогічної роботи. Працював учителем, завучем, а з 1967 по 1969 роки — директором Кримківської середньої школи. Заочно закінчив Уманський учительський інститут, а згодом — історичний факультет Одеського державного педагогічного інституту.

Починаючи з 1957 року й до кінця життя мешкав у селі Кримка Первомайського району Миколаївської області. Після виходу на пенсію в 1979 році розпочав краєзнавчу та літературну діяльність. У своєму творчому доробку мав понад 200 різноманітних публікацій у газетах та низку окремих видань.

Помер після тривалої важкої хвороби 22 травня 2011 року^[1].

Сім'я

Мав двох синів: кандидатів економічних наук професора Владислава Ковальчука і доцента В'ячеслава Ковальчука.

Внук — Ковальчук Всеволод Владиславович — голова правління ПрАТ « НЕК „Укренерго“» з жовтня 2015 по лютий 2020 року.

Нагороди

Нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (14.05.1945^[2]) і медалями.

Лауреат літературної премії імені С. Шеврякова.^[3]

Основні твори

• Ковальчук М. С. Під тихий шепіт хвиль ятранських. Сентиментальні повісті. — Тернопіль: Астон, 2002. — 199 с.
• Ковальчук М. С. Катеринка на Кодимі. Історичні розповіді про виникнення та розвиток села. — Катеринка, 2006. — 189 с.
• Ковальчук М. С. Оточення вогневе. Подвиг і трагедія героїв Зеленої Брами. — Тернопіль: Астон, 2006. — 208 с.
• Ковальчук М. С. Не було щастя зранку: новели і повісті. — К.: Азимут-Україна, 2007. — 336с. — ISBN 978-966-8405-45-7.
• Ковальчук М. С. Урочище «Катеринка». Історичні нариси. — Врадіївка: Видавництво Коваленка А. Г. — 2008.— 72 с. — ISBN 978-966-2035-03-2.
• Ковальчук М. С. Розбурхана Ятрань Художньо-документальні повісті. — Тернопіль: Астон, 2010. — 256 с.