Ковнір Степан Дем'янович

Степа́н Дем'я́нович Ковнір (*1695 — †1786) — український архітектор 18 століття, майстер українського бароко. Підданий Києво-Печерської лаври^[1], автор багатьох споруд її архітектурного комплексу.

Ковнір Степан Дем'янович
Пам'ятна дошка Степану Ковніру на фасаді собору Антонія і Феодосія у Василькові
Народження	1695(1695) Гвоздів
Смерть	1786(1786) Київ
Країна	Російська імперія
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Васильків
Архітектурний стиль	українське бароко
Найважливіші споруди	Кловський палац, Ковнірівський корпус, Собор Антонія і Феодосія

Біографія

Народився 1695 року у селі Гвоздів на Київщині, що з 16 століття належало Київському Пустинно-Микільському монастирю^[2]. З молодих років працював каменярем.

Був підданним Києво-Печерської лаври^[1] (хоч і звільненим від усіх монастирських повинностей). Близько 1720 року переселився до Києва. Монастир зазнав великої пожежі у 1718 році. Тому тут розпочали великі відбудовчі роботи, в яких брав участь Ковнір. Спершу він працював під керівництвом Йогана Шеделя, Василя Нейолова та інших професійних зодчих, а з часом і сам отримав кваліфікацію «кам'яного будівництва майстра».

Вважається, що першими творами Ковніра були споруди господарчого призначення — склади, комори, ключарня, палітурня, друкарня. За участю Ковніра споруджено дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, храм у Китаєві, Кловський палац та інші видатні пам'ятки українського бароко. Яскравим шедевром є Ковнірівський корпус на території Верхньої Лаври — колишнє службове монастирське приміщення.

Києво-Печерській лаврі будівничий віддав майже 40 років своєї праці.

Дослідження життя і творчості

Дослідження життя і творчої спадщини майстра почалися лише у 20 столітті. Честь уточнення багатьох біографічних даних про Степана Ковніра належить Борису Крицькому, який у 1950-60 роках зокрема з’ясував рік його народження.

Творіння Ковніра викликали захоплення професора Юрія Асєєва, який писав:

Ковнір для Лаври зробив те, що Сансовіно для площі Сан Марко в Венеції - завершив історичний процес складання гармонійного архітектурного комплексу.

Творча спадщина

• Київ:
  • Києво-Печерська лавра:
    • Ковнірівський корпус (1721—73);
    • дзвіниці на Ближніх (1759—62) і Дальніх (1754—61) печерах;
    • Кловський палац (1754—61, разом із Василем Нейоловим);
    • іконостас церкви Спаса на Берестові (1760, не зберігся);
    • палітурня (корпус №13) (1757—70);
    • фронтони Успенського собору (1767—69, разом з Й. Бєлінським (Білинським) та Г. Пастуховим);
  • дзвіниця Братського монастиря на Подолі (1756, не збереглася);
  • Свято-Троїцька церква у Китаєві (1763—67).
• Васильків:
  • собор Антонія і Феодосія з дзвіницею (1756—58).

Роботи на будівництвах інших майстрів

• Київ:
  • Києво-Печерська лавра:
    • Велика лаврська дзвіниця (1731—1745, разом з І. Рубашевським, сім'ями майстрів Горохів, Шароварів та іншими під керівництвом Йогана-Ґоттфріда Шеделя);
  • Андріївська церква (з 1749, разом з іншими під керівництвом Івана Мічуріна за проектом Франческо Бартоломео Растреллі);

Сумнівна

• Великі Сорочинці:
  • Спасо-Преображенська церква (1723—32).

Галерея

• 
  Собор Антонія і Феодосія, Васильків
• 
  Кловський палац, фото 1901 р.
• 
  Собор Антонія і Феодосія, Васильків
• 
  Китаївська пустинь, Троїцька церква
• 
  Китаївська пустинь, Троїцька церква
• 
  Києво-Печерська лавра, Ковнірівський корпус
• 
  Дзвіниця на Дальніх печерах
• 
  Дзвіниця на Ближніх печерах
• 
  Кловський палац
• 
  Успенський собор Києво-Печерської лаври
• 
  Успенський собор Києво-Печерської лаври
• 
  Києво-Печерська лавра, будинок палітурні (корпус №13)