Кожан Ігор Володимирович

Ігор Володимирович Кожан (нар. 17 січня 1953, м. Львів) — український архівіст, культурно-громадський діяч. Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (від 2005).

Ігор Кожан
Ігор Володимирович Кожан
Ігор Кожан
Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького
Нині на посаді
На посаді з	2005
Народився	17 січня 1953(1953-01-17) (72 роки) Львів
Відомий як	архівіст, музейник
Місце роботи	Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України і Державний музей українського мистецтва
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	Ужгородський державний університет
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений працівник культури України Заслужений діяч культури Польщі
Медіафайли у Вікісховищі

Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2022), заслужений працівник культури України (2006), заслужений діяч культури Польщі (2014). Член Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ)^[1].

Життєпис

Ігор Кожан народився 17 січня 1953 року у Львові^[2].

Навчався у Львівській спеціалізованій середній школі № 8^[3]. Закінчив Ужгородський державний університет (1979, спеціальність — історик), Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2008)^[2][3].

Навчаючись на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, потрапив під хвилю репресій, розгорнених владою проти національно свідомих діячів науки та освіти (1972—1973); за участь у дисидентському студентському гуртку був відрахований з університету (1973) з формулюванням за «поведінку, не гідну звання радянського студента»^[3][4][5].

У 1973—1975 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії^[3].

Працював лаборантом відділу музеєзнавства (1975—1976), старшим лаборантом відділу карпатознавства (1976—1980) Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР, молодшим науковим співробітника Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії імені М. Рильського АН УРСР (1980—1984), вихователем і викладачем суспільних дисциплін Львівського кінотехнікуму (1985—1988)^[2][3][5][6].

Вільно володіє німецькою та польською мовами^[3].

Національний музей у Львові

Працює у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького: молодший науковий співробітник (1988), завідувач сектору народного мистецтва (1989—1990), учений секретар (1990—1991), заступник директора з наукової роботи (1991—1994), керівник відділу виставково-експозиційної та науково-освітньої роботи (1994—2005), генеральний директор (від 2005 донині)^[2][6].

Перебуваючи на крайній посаді:

• активний учасник заходів щодо повернення до музею викрадених (1984) із фондосховища Вірменського собору трьох пам'яток іконопису (2011, 2012)^[3][5];
• з нагоди 100-ліття з часу створення музеєві було надано статус «національного» з іменуванням «Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького» (2005)^[5];
• опрацьовував фондові зібрання, залучався до науково-пошукових експедицій Львівщиною та Тернопільщиною^[2];
• музей отримав у дарунок колекцію творів і архів Г. Горюн-Левицької (Канада)^[2][5][7], мистецьку колекцію І. Носик (США), архіви С. Гординського (США), В. Поповича (Франція), А. Лісікевича (США)^[3];
• автор та співавтор 400 виставок; низки каталогів мистецьких виставок та наукових видань та альбомів з музейної справи та мистецтвознавства^[2][5].

Створив на Львівщині музеї, які на той час функціонували на правах відокремлених відділів Національного музею у Львові: музею Устияновичів (с. Вовків Львівського району), Михайла Біласа (м. Трускавець), музею Леся Курбаса, музею «Бойківщина» (відновлено діяльність) та Дитячої картинної галереї (м. Самбір)^[2][5].

У 1991 році увійшов до ініціативної групи з ліквідації Львівського відділення Центрального музею В. Леніна та з передання будинку Науково-мистецькій фундації — Національний музей у Львові (тодішня назва інституції). Виступив співкуратором облаштування експозиційного простору в новонабутій будівлі (1991—1993)^[5].

Сприяв розвитку міжнародних відносин із музейними та науковими закладами Польщі, Литви, Чехії, Румунії, Австрії, Франції, Італії, Німеччини, Мексики, Канади, США^[2].

Культурно-громадська діяльність

Голова Музейної ради при Міністерстві культури України (2010—2012)^[5], Державної екзаменаційної комісії на історичному факультеті Львівського національного університету імені І. Франка (2010—2015)^[3].

Співзасновник та член Благодійного фонду «Артес». Член Громадської ради «Святий Юр», наглядової ради Львівської національної академії мистецтв^[5].

Член оргкомітетів при Курії Львівської Архієпархії УГКЦ з нагоди святкування 200-ліття відновлення Галицької Митрополії та утворення Львівської Архієпархії; зі спорудження пам'ятників митрополитові Андрею Шептицькому (2012—2015)^[8], о. Омелянові Ковчу (2012, м. Перемишляни, Львівська область). Співкуратор мистецької акції «200-ліття Галицької Митрополії» (2007)^[3].

Нагороди та відзнаки

• орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку^[9];
• заслужений працівник культури України (23 березня 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм^[10];
• заслужений діяч культури Польщі (2014)^[3][11];
• премія Паскуале Ротонді XXV випуску в категорії «Світова премія-2023» — за збереження мистецької спадщини^[12];
• почесна відзнака «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2005)^[3];
• відзнаки «90-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки»^[5], Міжнародного дитячого фестивалю «Золотий мольберт» (обидві — 2008)^[3];
• гранпрі фестивалю музейників на базі історичного музею ім. Д. Яворницького (2008, м. Дніпро)^[3];
• почесні грамоти: Міністерства культури України (2002), Львівської ОДА (2009)^[5], Архієпископа та митрополита Львівського Ігоря Возняка (2008, 2013, 2015), Міжнародного форуму видавців «За багаторічну допомогу в організації форуму» (2009)^[3];
• подяки Президента України (2009), музейних установ за співпрацю та сприяння у їх розвитку^[3].