Козирєв Микола Кузьмич

Микола Кузьмич Козирєв (7 квітня 1938, Заболотне Бєлиницького району Могильовської області, Білорусь — 21 лютого 2022, Вишгород Київської області^[1]) — український правозахисник, філософ, громадсько-політичний діяч, народний депутат ВР СРСР, делегат I З’їзду народних депутатів СРСР (1989—1991).

Микола Козирєв
Микола Кузьмич Козирєв
Микола Козирєв
Народився	7 квітня 1938(1938-04-07) Заболотне, Бєлиницький район, Могильовська область, Білорусь
Помер	21 лютого 2022(2022-02-21) (83 роки) Вишгород, Київська область, Україна
Країна	Білорусь  Україна
Діяльність	правозахисник, філософ, громадський діяч, політик

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козирєв.

Життєпис

Народився 7 квітня 1938 року в селі Заболотне Бєлиницького району Могильовської області Білорусі, білорус. Його батько загинув у радянсько-фінській війні в 1940 році.

1955 закінчив середню школу, у 1958 році закінчив гірничий технікум у Красному Лучі Луганської області.

1958—1961 перебував на строковій службі в радянській армії.

Після демобілізації працював за фахом у шахті гірничим майстром.

У 1970 році закінчив філософський факультет Ростовського університету.

Працював викладачем філософії. Після розстрілу шахтарів у Новочеркаську в 1962 році Козирєв розклеїв на будівлі КДБ антирадянські листівки. Після переслідувань КДБ позбавлений викладацької роботи у вищому навчальному закладі^[2].

Після того працював викладачем технічних та спеціальних дисциплін в професійно-технічних училищах.

У 1989 році Микола Козирєв виграє вибори в Красному Лучі і стає депутатом I З'їзду народних депутатів СРСР. Був членом Міжрегіональної депутатської групи. Працював як правозахисник: у Комітеті з боротьби з організованою злочинністю й у Комісії з питань привілеїв і пільг — був заступником голови комісії. Зокрема, займався в рамках програми захисту прав потерпілих під час ядерних іспитів і під час розстрілу робітників у Новочеркаську в 1962 р.

У 1997 заснував Луганський громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян і був його незмінним керівником^[3].

Микола Козирєв був одним із засновників Української Гельсінської спілки з прав людини, неодноразово був членом Правління спілки і один дворічний термін — головою Правління^[4].

Після початку російсько-української війни Микола Козирєв з дружиною Людмилою Олександрівною переїжджає до Києва, вони знімають квартиру, потім поселяються у Вишгороді. Від того часу головною справою стає допомога внутрішнім переселенцям^[5].

Є автором понад 200 публікацій на теми захисту прав людини в різних виданнях Луганської області, України та іноземних виданнях^[6][7].

Прощання з Миколою Козирєвим відбулося 23 лютого 2022 року в храмі Великомученика Пантелеймона у Вишгороді^[8].

Публіцистика

Абортивний час Януковича, або Чому я не пішов на вибори^[9].

Нелюдське, занадто нелюдське^[10].

Влада Homo Donetskus?^[11]

Пане президент, так хто ж убив Геннадія Конопльова?^[12]

Діалектика права і метафізика свавілля.^[13]

Про «еліти», рабів і людину праці.^[14]

60 років без (?) Сталіна^[15]

Спіраль поразок^[16].

Література

Козирев Н. Публицистика. — Луганск, ООО "Виртуальная реальность". — 2008. — 260 с. ISBN 978-966-492-014-5