Козир Олександр Хомич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Козир.

Козир Олександр Хомич  (1903—1961) — радянський український кінорежисер. Нагороджений медалями.

Козир Олександр Хомич
Дата народження	27 січня 1903(1903-01-27)[1]
Місце народження	Київ, Російська імперія
Дата смерті	15 березня 1961(1961-03-15) (58 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія  Українська РСР  УНР
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер
IMDb	ID 0469040

Біографічні відомості

Народився 27 січня 1903 р. в Києві в родині службовців. Закінчив кінофакультет Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1929).

З 1929 р. — режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка. Багато працював у галузі дубляжу.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 15 березня 1961 р. в Києві.

Фільмографія

• «Одного разу влітку» (1936, асистент режисера)

Другий режисер:

• «Подвиг розвідника» (1947)
• «Нерозлучні друзі» (1952)
• «Мати» (1955)
• «Загибель ескадри» (1965)
• «Їх знали тільки в обличчя» (1966)
• «Театр і поклонники» (1967)
• «Камінний хрест» (1968)
• «Серце Бонівура»
• «Важкий колос» (1970)
• «Назад дороги немає» (1971, т/ф, 3 с, у співавт.)
• «Осяяння» (1972, у співавт.)
• «Мріяти і жити» (1974, у співавт. з А. Івановим; реж. Юрій Іллєнко) та ін.

Режисер-постановник:

• «Стьопа-капітан» («Адмірал», 1953)
• «Далеке і близьке» (1957, у співавт. з М. Макаренком)
• «Небо кличе» (1959, у співавт. з М. Карюковим)