Козлов Володимир Васильович (художник)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Козлов; Козлов Володимир; Козлов Володимир Васильович.

Володимир Васильович Козлов (9 липня 1924, Луганськ — 13 вересня 1990, Луганськ) — український радянський художник; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Батько художника Володимира Козлова.

Козлов Володимир Васильович
Народження	9 липня 1924(1924-07-09)  Луганськ, Донецька губернія, СРСР
Смерть	13 вересня 1990(1990-09-13) (66 років)
	Луганськ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	жанрове малярство і пейзаж
Навчання	Ворошиловградське художнє училище
Вчитель	Вольштейн Мойсей Львович і Фільберт Олександр Олександрович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Козлов Володимир Володимирович
Учасник	німецько-радянська війна

Біографія

Народився 9 липня 1924 року в Луганську. Брав участь у німецько-радянській війні. У 1944—1949 роках навчався у Ворошиловградському художньому училищі, був учнем Мойсея Вольштейна, Олександра Фільберта). Дипломна робота — картина «В загін до Щорса» (керівник Мойсей Вольштейн)^[1].

Протягом 1949—1954 років працював викладачем малювання та каліграфії у Ворошиловградському педагогічному училищі. З 1954 року працював у товаристві художників: з 1959 року і на початку 1960-х років очолював його. З початку 1960-х до початку 1990-х працював на художньо-виробничому комбінаті.

Мешкав у Ворошиловграді в будинку на вулиці Пузирьова, № 26^[2]. Помер в Луганську 13 вересня 1990 року.

Творчість

Працював у галузі станкової і книжкової графіки, станкового живопису. Писав пейзажі, тематичні картини. Серед робіт:

ліногравюри

• «Вулиця Радянська» (1959);
• «Вечір» (1960);
• «Нескоренні» (1961);
• «Українське село» (1964);
• «У рідний колгосп» (1965);
• «Тиша» (1967);
• триптих «За владу Рад» (1967);
• «Солдат країни Рад» (1968);
• «За землю, за волю» (1968);
• «Чуєш, сурми заграли?» (1968);
• «Портрет Володимира Леніна» (1970);
• «Слава шахтарській праці» (1970);
• серія «Прокляніть війну!» (1975);
• «Герої не вмирають» (1975);
• «Народні месники» (1975);
• «А листи йдуть» (1975);

пастелі

• «Вечір» (1974);
• «Відгомоніла діброва золота» (1975);

гуаші

• «Портрет Сергія Єсеніна» (1959);
• «У міському сквері» (1960);
• «Революційний патруль» (1977);

живопис

• «Лицар мрії» («Олександр Грін», 1975);
• «Сергій Єсенін» («Отговорила роща золотая» — темпера, 1975; «Березовая роща», 1980);
• «Весна 1945 року» (1979);
• «Любіть Батьківщину» (1980);
• триптих «В ім'я життя» (1981—1982);
• триптих «Перемога» (1982);
• «Фелікс Дзежинський. Голова Всеросійської надзвичайної комісії» (1982);
• «Поєдинок» («Подвиг», 1983);
• «Місячна соната» (1984);
• «Вдалині від дому» (1984—1985);
• «Трубач» (1985);
• «Богатирі землі Донецької» («Климент Ворошилов, Семен Будьоний, Олесандр Пархоменко», 1985);
• «Олександр Блок» (1986);
• «Відбудова» (1987).

Виконав низку плакатів: «Наука і техніка» (1964) та інші. Ілюстрував та оформив книги для Ворошиловградського обласного книжкового видавництва:

• «Втеча із в'язниці» Ф. Ф. Зоріна (1960);
• «На марші» Павла Щеглова (1960);
• «Рідна земля» Веніаміна Мальцева (1961);
• «Жовтень в Донбасі» Н. Г. Гончаренка (1961);

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних художніх виставках з 1955 року. Персональні виставки відбулися у Ворошиловграді у 1965, 1970, 1974 роках. 1981 року його роботи еспонувалися у Болгарії.

Деякі картини художника зберігаються у Луганському художньому музеї.