Колеховичі

Колеховичі^[2][3] (пол. Kolechowice) — село в Польщі, у гміні Острів-Любельський Любартівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 481 особа (2011^[1]). У селі є чинна православна парафіяльна церква святих Косми і Дам'яна^[3].

Село
Колеховичі пол. Kolechowice
Цвинтарна православна каплиця святого Антонія Печерського та святої Софії
Координати 51°28′07″ пн. ш. 22°50′56″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Люблінське воєводство
Повіт	Любартівський повіт
Гміна	Острів-Любельський
Населення	481 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 81
Поштовий індекс	21-100
Автомобільний код	LLB
SIMC	0994348
OSM	↑3126726 ·R (Ґміна Острів-Любельський)
Колеховичі Колеховичі (Польща) Колеховичі Колеховичі (Люблінське воєводство)
Колеховичі у Вікісховищі

Історія

Село згадується в документі 1390 року, у якому йдеться про вбивство двох жінок, що йшли з Колехович до православної церкви Спаса в Люблині^[4]. 1531 року вперше згадується православна церква в самих Колеховичах^[2].

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою^[5]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 307 вірян^[3].

У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву українську православну церкву 1882 року^[3][2].

Церква Косьми і Даміана

Іконостас церкви в с. Колеховичі.

Православна парафія Колеховичів, в XVI столітті належала до Люблінської протопопії (деканату) Холмської єпархії і вперше згадується в податковому реєстрі 1531 р. Припускають, що вона була заснована в XIV столітті і мала ту саму посв'яту безсрібникам Кузьмі та Демаіну, яка зберігалась і потім. Після Берестейської унії 1596 року, незважаючи на територіальну приналежність до Холмської унійної єпархії, православ’я в Колеховичах проіснувало порівняно довго. У 1668 році татари напали на село і зруйнували стару дерев'яну церкву, тому у 1693 році тут було зведено новий, теж дерев'яний храм, який будувався під опікою парчевського старости Івана Кароля Даниловича. 20 березня 1696 року, оскільки споруда знаходилась в королівському маєтку, вона отримав привілей короля Яна III Собеського, який зберігав церку як православний храм. У наступні десятиліття війни та політичних переворотів храм занепав і разом з похоронною каплицею поступово руйнувався. В другій половині XVIII століття парафія перейшла до Унії. У 1872 році місцева греко-католицька парафія налічувала близько 307 вірних. До побудови мурованої церкви в червні 1869 р. доклалися зусилля о. А. Дудзінського, через десять років він отримав позику на її будівництво. Автором проекту храму був архітектор Томаш Орловський, а підрядником – столяр Василь Кобуз з Гомеля. Храм був добудований і 9 лютого 1883 року згідно з отриманими повноваженнями освячений Влодавським деканом о. Теодор Лаховський. У 1884 році була зведена дзвіниця з матеріалу, отриманого від знесення старої церкви. Церква побудована в хрестоподібному плані. Будівельним матеріалом служила червона цегла, яку тинькували в білий колір.

13 липня 1938 року споруда та залишки давнього цвинтаря, який розташовувався поруч були зруйновані під в рамках акції Ревіндикації.^[6]

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][7]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	241	53	165	23
Жінки	240	40	120	80
Разом	481	93	285	103