Колкунов Володимир Володимирович

Володи́мир Володи́мирович Колкунов (нар. 19 (31) березня 1866(18660331), Санкт-Петербург, Російська імперія — 2 лютого 1937, Краснодар, СРСР) — український і російський науковець у галузі агрономії та селекції рослин.

Володимир Володимирович Колкунов
Народився	31 березня (12 квітня) 1866  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	2 лютого 1937(1937-02-02) (70 років)  Краснодар, Азово-Чорноморський край, РРФСР, СРСР
Місце проживання	Санкт-Петербург, Харків, Одеса, Київ, Краснодар
Діяльність	агроном
Alma mater	Харківський університет, Київський університет Св.Володимира, Київський політехнічний інститут
Галузь	агрономія, селекція рослин
Заклад	Київський політехнічний інститут, Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор сільськогосподарських наук
Науковий керівник	Євген Вотчал

Біографія

Володимир Колкунов народився у Санкт-Петербурзі в родині полковника російської армії Володимира Єгоровича Колкунова. Невдовзі родина переїхала до Києва. Володимир поступив до Першої київської гімназії, яку, втім, невдовзі залишив через сімейні обставини. У 1886 році склав екзамени на атестат зрілості екстерном та поступив до відділення природничих наук Харківського університету. Навчався у Харкові лише 5 семестрів.^[1]

У 1889—1893 роках навчався у Київському університеті на юридичному факультеті, проте диплома не отримав. Переїхав до маєтку батька для допомоги з сільським господарством. У 1898 році склав іспити на юридичному факультеті Новоросійського університету. У 1899 році вступив на сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту, який закінчив 1904 року.^[1]

З 1912 року Колкунов був професором кафедри загального землеробства сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту.^[2] Того ж року був обраний головою Київського агрономічного товариства. У 1918—1920 роках був головою ради правління цього відділення^[2]. У 1920—1922 роках — професор кафедри селекції. У 1922 року переходить до Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, де працював професором кафедри землеробства в 1922—1924 роках.

У 1927—1930 роках був професором Київського кооперативного інституту.

Короткий час у 1930 році очолював кафедру хліборобства Київського сільськогосподарського інституту^[2].

У 1922 році був одним з організаторів та першим директором Наукового інституту селекції у Києві, очолював відділ селекції інституту. Також очолював Науково-дослідну кафедру хліборобства.

17 жовтня 1930 року Колкунова арештували працівники ОДПУ, звинувачуючи його в контрреволюційній діяльності. Під арештом від перебував до грудня того ж року, після чого був звільнений з забороною мешкати в Україні чи великих містах СРСР^[3].

У 1930 році переїхав до Краснодару, де очолив наукову частину Всесоюзного інституту махоркової промисловості. З 1934 року став професором Кубанського сільськогосподарського інституту.^[4]

Родина

Був одружений з Оленою Вільгельмівною Шварц. Мали сина Володимира (1892).^[5]

Наукова діяльність

Перші праці Колкунова присвячені дослідженню фізіології рослин у період посухи. Він розробив теорію анатомо-фізіологічної кореляції посухостойкості рослин. Колкунов вважав розміри клітин епідермісу листка та кількість продихів важливими показниками продуктивності рослин.^[6][1]

Був членом Міжнародного товариства селекціонерів.

Досліджував теоретичні основи селекції пшениці, буряку, кукурудзи. Створив новий сорт кукурузди, схрещуючи сорти «Чінквантіно» і «Мінезота № 33»^[7]

Публікації

• К вопросу о выработке вынос­ливых к засухе рас культурных растений. Сообщение 1. Величина клетки как принцип рационального растениеводства // Хозяйство. 1906. № 1
• К вопросу о соотношении анатомических коэффи­циентов и физиологических свойств растений // Журнал опытной агрономии. 1913. Т. 14
• Про обробку землі під озимий та яровий хліб у посушливих місцевос­тях. К., 1924
• K вопросу о зимостойкости озимей // Труды Научного института селекции. К., 1927. Т. 2
• До питання про взаємини фізіології та селекції // Селекційний вісник. 1930. № 6
• О способе восприятия гипса клевером // Химизация социалист. земле­делия. 1934. № 4–5.