Колоницький Борис Іванович

Бори́с Іва́нович Колони́цький (рос. Борис Иванович Колоницкий; народився у 1955) — російський учений, дослідник історії Першої світової війни та Російської революції 1917 року. Доктор історичних наук (2002), професор, перший проректор Європейського університету в Санкт-Петербурзі, провідний науковий співробітник Санкт-Петербурзького інституту історії РАН.

Борис Іванович Колоницький
Борис Иванович Колоницкий
Народився	1955(1955) Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР,  Росія
Діяльність	історик
Alma mater	Ленінградський державний педагогічний інститут ім. О. І. Герцена
Галузь	історія
Заклад	Санкт-Петербурзький інститут історії РАН, Європейський університет у Санкт-Петербурзі
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Gennady Sobolevd
Вчителі	Gennady Sobolevd

Біографія

У 1976 закінчив історичний факультет Ленінградського державного педагогічного інституту ім. О. І. Герцена.

В 1987 захиситив кандидатську диссертацію «Центри буржуазної друкованої пропаганди Петрограда та їхній крах, березень—жовтень 1917 р.».

З 1991 — співробітник Ленінградського відділення Інституту історії АН СРСР. Нині — провідний науковий співробітник відділу історії революцій та суспільного руху Санкт-Петербурзького інституту історії Російської академії наук^[1].

Від 1999 працює на факультеті історії Європейського університету в Санкт-Петербурзі.

Викладав як запрошений професор у США (Іллінойський, Принстонський, Єльський університети), Естонії (Тартуський університет), Фінляндії (Гельсінський університет) та Німеччині (Тюбінгенський університет).

В числі низки представників російської гуманітарної громадськості підписав опублікованого 10 січня 2001 відкритого листа, в якому засуджувалася діяльність Ігоря Фроянова на посаді декана історичного факультету Санкт-Петербурзького університету («лист 140»)^[2].

У 2002 захистив докторську дисертацію «Політичні символи та боротьба за владу в 1917 році».

Одержувач стипендій та грантів Фонду підтримки східноєвропейських досліджень (Триніті-коледж, Кембридж), Російського державного наукового фонду, Інституту «Відкрите суспільство», Фонду Фольксвагена, Фонду Льва Копелева, Інституту Кеннана, Фонду Михайла Прохорова, Фонду «Оксфорд — Росія».

Член редакційних колегій журналів «Kritika», «Revolutionary Russia», редакційної ради міжнародного проекту «Russia's Great War and Revolution, 1914—1922: the Centennial Reappraisal». Входить до складу наукової ради Міжнародного центру з вивчення Першої світової війни в Перроні (Франція).

Вибрана бібліографія

• Интеллигент конца XIX — начала XX века: проблемы идентификации (к постановке вопроса) // Социальная история: ежегодник, 2010. — СПб., 2011. — С. 9—42.
• А. Ф. Керенский как «первый гражданин» // Факты и знаки: исследования по семиотике истории. — М., 2010. — Вып. 2. — С. 134—149.
• Красные против красных: к 90-летию окончания Гражданской войны в России [Архівовано 3 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Нева. — 2010. — № 11. — С. 144—164.
• «Трагическая эротика»: образы императорской семьи в годы Первой мировой войны. — М., 2010. — 664 с. ISBN 5-86793-757-7
• Преодоление гражданской войны: случай Америки [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Звезда. — 2007. — № 1. — С. 123—143.
• Воин «старого времени»: образы великого князя Николая Николаевича в годы Первой мировой войны [Архівовано 28 листопада 2010 у Wayback Machine.] // Studia Russica Helsingiensia et Tartuensia X. — Тарту, 2006. — Ч. 2. — С. 297—326.
• Язык демократии: проблемы «перевода» текстов эпохи революции 1917 года // Исторические понятия и политические идеи в России XVI—XX вв.: сб. науч. тр. — СПб., 2006. — С. 152—189.
• Александр Федорович Керенский как «жертва евреев» и «еврей» // Jews and Slavs. — Jerusalem, 2006. — Vol. 17. — P. 241—253.
• Легитимация через жизнеописания: биография А. Ф. Керенского (1917 г.) // История и повествование. — Хельсинки; М., 2006. — С. 246—278.
• Слухи об императрице Александре Федоровне и массовая культура (1914—1917) // Вестник истории, литературы, искусства. — М., 2005. — Т. 1. — С. 362—378.
• «Его превосходительство» «министр народной правды»: А. Ф. Керенский в политическом сознании (март—октябрь 1917 г.) // Власть, общество и реформы в России (XVI — начало XX в.): материалы научно-теоретич. конф., 8–10 декабря 2003 г. — СПб., 2004. — С. 341—353
• «We» and «I»: Alexander Kerensky in His Speeches // Autobiographical Practices in Russia = Autobiographische Praktiken in Russland. — Göttingen, 2004. — P. 179–196.
• Погоны и борьба за власть в 1917 году. — СПб., 2001. — 84 с. ISBN 5-94500-003-5
• Символы и борьба за власть: к изучению политической культуры Российской революции 1917 года. — СПб., 2001. — 349 с. ISBN 5-86007-274-0
• «Democracy» in the Political Consciousness of the February Revolution [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Slavic Review. — 1998. — Vol. 57. — № 1. — P. 95—106.
• А. Ф. Керенский и Мережковские // Литературное обозрение. — 1991. — № 3. — С. 98—106.