Колпаченко Олександр Миколайович

Олександр Миколайович Колпаченко (нар. 12 січня 1959(19590112) Олександрія, Кіровоградська область, УРСР, СРСР) — російський воєначальник українського походження, генерал-лейтенант (2014).^[1] Начальник берегових військ Військово-Морського Флоту Російської Федерації (2009—2017), генерал-лейтенант (13.12.2014)^[2].

Колпаченко Олександр Миколайович
Народився	12 січня 1959(1959-01-12) (66 років)  Олександрія, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Росія
Alma mater	Рязанське повітряно-десантне командне училище
Знання мов	російська
Учасник	Війна в Афганістані 1979—1989, Інтервенція Росії в Сирію і анексія Криму
Військове звання	генерал-лейтенант
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 12 січня 1959 року в місті Олександрії Кіровоградської області, УРСР, СРСР.

Після закінчення середньої школи у 1976 р. вступив до Рязанського вищого повітряно-десантного командного училища (РВВДКУ), яке закінчив у 1980 році.

Після закінчення РВВДКУ в 1980 році направлений для проходження подальшої служби на посаді командира взводу розвідувальної роти 104-го гвардійського парашутно-десантного полку 76-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії (місто Псков).

З 1984 по 1986 р. проходив службу в окупаційних військаз СРСР у ДРА у 350-му, а потім у 317-му пдп на посадах заступника командира та командира розвідроти 317-го гв. пдп ОКСВ в Афганістані.

Після повернення з Афганістану 1986 року служив у 104-му гвардійському ПДП, де послідовно пройшов посади від командира розвідувальної роти до командира парашутно-десантного батальйону.

1992 року — слухач Військової академії ім. М. В. Фрунзе. Після закінчення академії в 1995 році був переведений заступником командира полку в 242-й навчальний центр ВДВ, місто Омськ.

1997 року призначений командиром полку.

У 2000—2003 — начальник штабу 7-ї гв. вдд в місті Новоросійськ.

У липні 2003 року повернувся до Омська, очоливши 242-й навчальний центр ВДВ.

У червні 2005 року призначений командиром 76-го гв. вдд (Псков).

З 2009 по 2017 роки був начальником берегових військ ВМФ Російської Федерації.

В 2014 році Олександр Колпаченко брав участь в анексії Криму, за що занесений до бази «Миротворець»^[3]

У вересні 2017 року відправлений в запас.

Родина

Одружений, двоє дітей. Старший син закінчив Краснодарське військове училище . Молодший син закінчив Балтійський морський інститут імені Ф. Ф. Ушакова (філія Військового навчально-наукового центру ВМФ «Військово-морська академія імені Адмірала Флоту Радянського Союзу М. Н. р. Кузнєцова» в Калінінграді, зараз служить на Балтійському флоті, офіцер корвета «Кемивний» . Є онука.

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» IV ступеня з мечами (2008)^[4]
• Орден Суворова^[5]
• Орден «За військові заслуги»^[6]
• Орден Червоної Зірки^[6] (1984, 1986)
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня^[6]
• Медаль Жукова
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «За відмінність у військовій службі» І ступеня
• Медаль «200 років Міністерству оборони»
• Медаль Генерал армії Маргелов
• Медаль За повернення Криму
• Медаль Учаснику військової операції у Сирії
• Медаль На згадку про 15-річчя виведення Радянських військ з Афганістану
• Медаль 70 років створення Повітряно-десантних військ СРСР
• Медаль 75 років Повітряно-десантним військам
• Медаль «За бездоганну службу» ІІ, ІІІ ступенів
• Знак «Воїну-інтернаціоналісту»
• Орден «Зірка»
• Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (Афганістан)
• Медаль Бойова співдружність (Сирія)