Коляка Раїса Іванівна

Коляка Раїса Іванівна (24 серпня 1958(19580824), с. Карабутове Конотопського району Сумської області — 29 грудня 2009 смт Решетилівка Полтавської області) — май­ст­ри­ня художнього ткацтва, членкиня Національної Спілки майстрів народного мистецтва України.

Раїса Іванівна Коляка
Народження	24 серпня 1958(1958-08-24) с. Карабутове Конотопського району Сумської області
Смерть	29 грудня 2009(2009-12-29) (51 рік)
	смт Решетилівка Полтавської області
Країна	СРСР→ Україна
Навчання	Кролевецьке професійне училище
Діяльність	художниця
Напрямок	ткацтво
Вчене звання	Національної Спілки майстрів народних мистецтв України
Звання	Національної Спілки майстрів народних мистецтв України

Біографія

Раїса Іванівна Коляка народилась 24 серпня 1958 року в с. Карабутове Конотопського району Сумської області.

В 1977 році закінчила Кролевецьке училище (Сумська область). Наставник — Г. Соловйов. Отримавши професійну освіту, працювала в Решетилівці: майстром ткацької ді­льниці фабрики художніх виробів. Від 1990 року — майстром виробничого навчан­­ня Художнього професійного ліцею з ткацт­ва. Навчала майстерності створення традиційних та тематичних гобеленів, килимових виробів, що зачаровують красою, українською самобутністю та неповторністю, відтворюють родинні традиції. Учасниця мистецьких виставок від 1994.

Працювала в Решетилівці майстром ткацької ді­льниці фабрики художніх виробів: виготовляла тканини, що оздоблюють сучасне житло, інтер'єри для громадських установ та підприємств, та для створення одягу. До її готової продукції входять декоративні рушники, покривала і скатертини, наволочки для диванних подушок, килими, серветки, тканини для жіночого одягу тощо. Від 1990 року — майстром виробничого навчан­­ня Художнього професійного ліцею з ткацт­ва.

Роботи та досягнення

Серед робіт майстрині– ткані перебір­­ні рушники, плахти (ручне ткацт­во), тканини для жіночих блуз та суконь, жіночий костюм. Твори її ілюстровані в альбомі.^[1]

З 1991 року — член Національної спілки художників України. Творчо працює над створенням рушників і тканин для жіночих суконь.

Її кращі твори експонувалися на районних, обласних, Всеукраїнських виставках, конкурсах народного і декоративно-ужиткового мистецтва. Майстриня відзначена кількома Почесними грамотами, дипломами, подяками, преміями.^[2]