Колібрі-сильф венесуельський

Колі́брі-си́льф венесуельський^[2] (Aglaiocercus berlepschi) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)^[3]. Ендемік Венесуели. Вид названий на честь німецького орнітолога Ганса фон Берлепша^[4].

? Колібрі-сильф венесуельський
Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes) Родина: Колібрієві (Trochilidae) Підродина: Lesbiinae Триба: Lesbiini Рід: Колібрі-сильф (Aglaiocercus) Вид: Колібрі-сильф венесуельський
Біноміальна назва
Aglaiocercus berlepschi (Hartert, 1898)
Ареал виду
Синоніми
Cyanolesbia berlepschi
Посилання
Вікісховище: Aglaiocercus berlepschi Віківиди: Aglaiocercus berlepschi ITIS: 1149430 МСОП: 22733891

Опис

Довжина самців становить 22 см, враховуючи видовжені крайні стернові пера, які досягають 14-15 см, вага 5,5 г. Довжина самиць становить 9,5-11 см, вага 4,5 г.

У самців тім'я темно-зелене, блискуче, спина зелена, блискуча. На шиї блискучий синій «комір». Нижня частина тіла бронзово-зелена, стегна білі. Центральні стернові пера короткі, синьо-зелені, крайні стернові пера дуже довгі, біля основи темно-фіолетові, на кінці сині. Дзьоб короткий, чорний.

У самиць тім'я бинє, блискуче, решта верхньої частини тіла така ж, як у самців. Горло, груди і живіт білі, поцятковані зеленими плямками. Хвіст короткий, дещо роздвоєний, синьо-зелений, крайні стернові пера мають білі кінчики. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак пера на голові у них мають охристі краї.

Поширення і екологія

Венесуельські колібрі-сильфи мешкають в горах Кордильєра-де-Каріпе і Серранія-де-Турімікуїре в штатах Монагас, Ансоатегі і Сукре на північному сході Венесуели. Вони живуть в гірських тропічних лісах і високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1450 до 1800 м над рівнем моря.

Венесуельські колібрі-сильфи живляться нектаром квітучих дерев, чагарників і ліан, зокрема з роду Inga, а також комахами, яких ловлять в польоті. Вони шукають нектар, переміщуючись за певним маршрутом, іноді захищають кормові території. Сезон розмноження триває з серпня по січень. Гніздо куполоподібне з бічним входом, розміщується в епіфітах.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників популяція венесуельських колібрі-сильфів становить від 1500 до 7000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.