Компанець Микола Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Компанець.

Мико́ла Іва́нович Компане́ць (16 квітня 1939, Рудня — 26 вересня 2018, Київ) — український графік і педагог, член Спілки радянських художників України з 1971 року. Батько графіка Юрія Компанця.

Компанець Микола Іванович
Народження	16 квітня 1939(1939-04-16)  Рудня, Броварський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	26 вересня 2018(2018-09-26) (79 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1957) і Київський державний художній інститут (1964)
Вчитель	Лопухов Олександр Михайлович, Якутович Георгій В'ячеславович, Касіян Василь Ілліч і Гавриленко Григорій Іванович
Діяльність	графік
Вчене звання	професор
Відомі учні	Матвейцева Ганна Олександрівна, Кудряшов Антон Олександрович, Плесовська Олена Миколаївна, Кочубей Микола Савович, Бербека-Стратійчук Оксана Іванівна, Пшеничний Юрій Володимирович і Чебикін Олексій Андрійович
Працівник	Барвінок і Київський державний художній інститут
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Компанець Юрій Миколайович
Роботи в колекції	Національний художній музей України, Черкаський художній музей, Ізмаїльська картинна галерея і Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського
Нагороди

Біографія

Народився 16 квітня 1939 року в селі Рудні Броварського району Київської області (нині Україна). Мистецьку освіту здобував у Києві: протягом 1953—1957 років — у Республіканській середній художній школі імені Тараса Шевченка, де був учнем Олександра Лопухова; у 1958—1964 роках — на графічному факультеті Київського художнього інституту у Георгія Якутовича, Григорія Гавриленка^[1]. Дипломна робота — серія літографій за мотивами п'єси «За двома зайцями» Михайла Старицького (керівник Василь Касіян)^[2].

Упродовж 1964—1968 років працював художнім редактором журналу «Барвінку»; у 1968—1970 роках — завідувачем експериментальної редакції нової книги Комітету по пресі при Ради Міністрів Української РСР; у 1970—1983 роках — на творчій роботі^[1].

З 1983 року — викладач Київського художнього інституту, доцент — з 1985 року; з 1995 року — професор; з 1999 року очолював навчально-творчі майстерні вільної графіки^[1]. Серед учнів: Оксана Бербека-Стратійчук, Людмила Бруєвич, Володимир Вакуленко, Іоанна Василенко, Микола Власов, Мприна Губарєва, Вікторія Денб­новецька, Катерина Єрохіна, Микола Журавель, Ірина Заставна, Оксана Кирпенко, Микола Кочубей, Антон Кудря­шов, Андрій Левицький, Ганна Матвейцева, Євдоким Перевальський, Олена Плесовська, Юрій Пше­ничний, Ірина Спорникова, Оксана Стратійчук, Олег Тимків, Володимир Харченко, Олексій Чебикін, Алла Юрковська.

Мешкав у Києві в будинку на Русанівській набережній, № 6, квартира № 220^[3] та у будинку на вулиці Лариси Руденко, № 6, квартира № 75^[4]. Помер у Києві 26 вересня 2018 року.

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв Української РСР з 1989 року;
• Національна премія України імені Тараса Шевченка (2015; за мистецький цикл «Земля моїх батьків» та ілюстрації до творів Миколи Гоголя^[5].

Творчість

Працював у галузях книжкової і станкової графіки. Створював реалістичні малюнки використовуючи акварелі, гуаш, туш, олівці, пастель, вугілля, сангіну. Ілюстрував та оформляв книжки для київських видавництв «Веселка», «Дніпро», «Молодь»^[2]. Серед робіт:

ілюстрації до

• п'єс «За двома зайцями» Михайла Старицького (1967), «Наталка Полтавка» Івана Котляревського (1969; дипломи 1-го ступеня на Республіканському конкурсі «Мистецтво книги 1969 р.» і Всесоюзному «Кращі видання СРСР 1969—1970»; оригінали — туш, перо, Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського у Полтаві)^[2];
• «Бджілка» М. Рубашова (1972, перевидано — 1979);
• збірок «Болгарські прислів'я і приказки» (1973), «Де ти, барвінок, ріс, виростав» (1975), «Фінські прислів'я та приказки» (1981);
• книг «Вірші та поеми» Сергія Єсеніна (1974, перевидано — 1982, 1983), «Поеми» Олександра Пушкіна (1983);
• творів Тараса Шевченка «Тече вода від Явора» (1974; отримав заохочувальний диплом на Всесоюзному конкурсі «Найкращі видання 1974 р.» і диплом 1-го ступеня на Республіканському конкурсі «Мистецтво книги 1974»; перевидано — 1976,1979) та Миколи Гоголя (1983; 1988; 1991);
• повістей «Забобон» Леся Мартовича (1971), «Маруся» (1978) і «Збірка повістей та п'єс» (1990) Григорія Квітки-Основ'яненка, «Гуси-лебеді летять» (1978, перевидано — 1984) і «Щедрий вечір» (1984) Михайла Стельмаха, «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя (1980; 2008—2009), «Бурлачка» Івана Нечуя-Левицького (1983);
• збірки українських романсів «Зоре моя вечірня» (1982);
• книги «Н. В. Гоголь. Повести. Воспоминания современников» (Мос­ква, 1989);
• української народної казки «Пан Коцький» (1993);

станкова графіка

• серії «Череда», «Передгроззя» (акварель, 1982), «Земля моїх батьків» (1984—1994, картон), «Лелечин край» (туш, 1986), «Ритми Карпат» (1988), «Седнівські мотиви» (1990), «Зимове Закарпаття» (1991—1993), «Двоє» (1991—1993);
• цикли акварелей «Сімеїз» (1996), «Немирів» (2000);
• «Старий Поділ. Київ» (літографія, 1964), триптих «Вечірні роздуми» (1983), «Старий сад» (1985), «Непогода» (1986), «Крим. Перед грозою», «Кримська сюїта», «Буг після дощу» (усі — 1996), «Десна. Вечір­ні сутінки», «Вітряно», «Стрій хмар», «Вес­няна повінь» (усі — 1997), «Микола Гоголь» (2008), «Страшна помста», «Загублена грамота», «У майстерні молодого мит­ця», «Озеро» (усі — 2009), «Зимові яблу­ка» (2010), «Білий день» (2011), «До­­рога до сестри», триптих «Дива карловарського лісу» (усі — 2012).

• 
  Чагарники. Туш, папір.
• 
  Карпати. Згадка. Туш, папір.
• 
  Острів. Кольорова туш, папір.

Брав участь у міських, всеукраїнських, зарубіжних художніх виставках з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Киє­ві у 1984 році, Монтаржі (Франція) у 1987 році.

Крім згадагого музею, роботи зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Черкаському художньому музеї, Ізмаїльській картинній галереї.

Автор статті «Культурний космос Григорія Гавриленка: Спогади про мистця» // Образотворче мистецтво. 2007. № 4^[6], а також низки статей в Енциклопедії сучасної України^[7].