Компендіум соціального вчення Церкви

Компендіум соціального вчення Церкви, компендіум Соціальної доктрини Церкви — збірник соціального вчення Церкви опублікований у 2004 році Папською Радою Справедливості і Миру на прохання Івана Павла II^[1]. Католицька соціальна доктрина стосується тих «питань, що стосуються життя в суспільстві»^[2], і цей збірник прагне представити «точний, повний огляд»^[1].

Історія

Цей компендіум був поданий Ренато Мартіно^[en] 2 квітня 2004 р., де меморіал Франциска Паоли^[en][1]. Він зазначив, що цьому документові передували Laborem Exercens, Sollicitudo Rei Socialis і Centesimus Annus, де Іван Павло II виклав соціальне вчення церкви. Папа мав на меті скласти всі вчення церкви про суспільство, тому Папська Рада Справедливості і Миру написала до нього «Компендіум соціального вчення Церкви», кого назвали «майстром соціальної доктрини та євангельським свідком справедливості й миру»^[1].

Зміст

Обсяг цього компендіуму становить 315 сторінок (з трьох частин, і дванадцяти розділів), не рахуючи змісту й вступу, передмови від кардинала Анджело Содано, індекса посилань, вичерпного аналітичного покажчика на 141-й сторінці за алфавітом (на скорочення до книг Біблії та щодо офіційних церковних документів), висновку^[3].

Зокрема, збірник стосується питань про божественне провидіння, Церкву як місію Ісуса Христа та її соціальної доктрини, про людину та права людини, сім'ю в суспільстві, людську працю та економіку, політичні та міжнародні спільноти, навколишнє середовище; щодо сприяння мирові, душпастирським діям та діяльності мирян.

Висновок має назву: «За цивілізацію любові».

Див. також

• Соціальна доктрина Католицької Церкви
• Список енциклік