Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Комплекс з виробництва добрив у Бєлорєченську

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Remove ads

Комплекс з виробництва добрив у Бєлорєченську – підприємство хімічної промисловості у Краснодарському краї Росії. З 2002-го належить до корпорації «ЄвроХім», унаслідок чого отримало офіційну назву «ЄвроХім-БМУ» (БМУ – Белореченские минеральные удобрения).

Thumb
Бєлорєчєнськ
Бєлорєчєнськ
Місце розташування заводу

В 1977 та 1985 роках на майданчику стали до ладу два агрегати з виробництва сульфатної кислоти СК-27 та СК-47 потужністю по 0,5 млн тонн на рік. В 1990-х роках СК-27 був зупинений, а потім розукомплектований задля отримання запчастин для СК-47 (а в 2011-му залишки СК-27 демонтували). Що стосується СК-47, то в 2011-му його потужність збільшили до 0,72 млн тонн на рік, або 2200 тонн на добу, а в 2021-му  рік цей показник довели до 2750 тонн на добу. Також відомо, що щонайменше в 1990-х роках надлишки сульфатної кислоти постачали заводу добрив у Невинномиську, а станом на 2022 рік власного виробництва вже не вистачало для потреб бєлорєченського майданчику і доводилось закуповувати сульфатну кислоту на ринку, зокрема, в Середньоуральського металургійного заводу (м. Ревда Свердловської області).

Сульфатна кислота потрібна для обробки фосфоровмісної сировини – апатитів, при цьому в 1982-му став до ладу цех екстракційної фосфорної кислоти, а в 1984-му запустили цех суперфосфатної кислоти (останній термін використовується по відношенню до тієї ж фосфорної кислоти, але з підвищеною до понад 70% концентрацією). Станом на кінець 2010-х проектна потужність заводу становила 300 тисяч тонн фосфорної кислоти, при цьому в 2021-му фактично випустили 326 тисяч тонн. Що стосується цеху суперфосфатної кислоти, то він був зупинений та станом на 2018 рік демонтований.

В 1982-му ввели в дію виробництво комплексного азотно-фосфорно-калійного добрива – нітроамофоски, яку отримують реакцією фосфорної та азотної кислот з аміаком та хлоридом калію (що дає суміш моноамонійфосфату, нітрату амонію, нітрату калію та хлориду амонію). З огляду на це, того ж 1982-го став до ладу цех азотної кислоти (сировиною для її продукування так само є аміак).

В подальшому підприємство перейшло на виробництво азотно-фосфорних та азотно-фосфорно-сульфатних добрив – моноамонійфосфату (з аміаку та фосфорної кислоти) та сульфоамофосу (отримують реакцією аміаку з фосфорною та сульфатною кислотами) і станом на кінець 2010-х потужність майданчику по цьому напрямку становила 680 тисяч тонн на рік. В той же час, цех азотної кислоти був зупинений та станом на 2018 рік демонтований.

З 1985-го діяло виробництво знефторених фосфатів потужністю 204 тисячі тонн на рік, яке також демонтували наприкінці 2010-х.

Супутнім продуктом отримання екстракційної фосфорної кислоти є кремнефтористоводнева кислота. З 1982-го її почали використовувати для продукування кремнефтористого натрію (реакцією кислоти та кальцинованої соди), втім, в середині 2010-х і це виробництво демонтували.

Підприємство споживає апатити з Ковдорського родовища (Мурманська область), тоді як сірку постачає Астраханський газопереробний завод. Закупки аміаку відбуваються на ринку, зокрема, у завода в Невинномиську.[1][2][3][4][5][6][7][8]

Remove ads

Примітки

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads