Коміссаржевська Віра Федорівна

Віра Федорівна Коміссаржевська (27 жовтня (8 листопада) 1864 — 10 (23) лютого 1910) — російська акторка початку XX століття.

Віра Федорівна Коміссаржевська
Ім'я при народженні	Віра Федорівна Коміссаржевска
Народилася	27 жовтня (8 листопада) 1864(1864-11-08) Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла	10 (23) лютого 1910(1910-02-23) (45 років) Ташкент, Туркестанський край, Російська імперія натуральна віспа
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Національність	Росіянка
Громадянство	Російська імперія
Діяльність	акторка, акторка театру, драматургиня, письменниця, підприємниця
Заклад	Александринський театр і Novyj dramatičeskij teatrd
Роки діяльності	1891—1910
У шлюбі з	Vladimir Muravyovd
Батьки	Комісаржевський Федір Петрович
Віра Федорівна Коміссаржевська у Вікісховищі

Життєпис

Віра Федорівна Коміссаржевська

Віра Коміссаржевська (до революції її прізвище писали Ко 'мм' іссаржевска) народилася в Петербурзі 8 листопада (27 жовтня за старим стилем) 1864 року в родині російського актора опери і музичного педагога Ф. П. Комміссаржевського. Брат, Федір Коміссаржевський — відомий театральний художник і режисер. Сестра — Надія (в шлюбі Скарська) — театральна акторка, режисерка, театральна діячка, заслужена артистка Республіки (1927).

В 1891 році в Санкт-Петербурзі Віра Коміссаржевська вперше виступила на аматорській сцені в Морських зборах Флотського екіпажу в ролі Зіни (п'єса «Гарячі листи» П. П. Гнєдіча). Її сценічному дебюту передували заняття з відомим актором Олександрінського театру В. Н. Давидовим. Потім Коміссаржевська почала брати участь у виставах Товариства мистецтва і літератури (Москва), яким керував К. С. Станіславський.

Виконанням ролі Бетсі в «Плоди освіти» (1891) Коміссаржевська звернула на себе увагу діячів професійного театру. Вона була запрошена до Новочеркаська в антрепризу М. М. Синельникова (грала в 1893—1894 роках) на ролі «інженю» і водевільні ролі зі співом.

Веселістю, жвавістю, непідробним гумором було пройнято виконання Коміссаржевською ролей в одноактних п'єсах і водевілях.

Олександрійський театр

В 1896 році Коміссаржевська поступає на сцену Олександрінського театру. Перший великий успіх приходить до неї після ролі Лариси в «Безприданниці». Потім були ролі Ніни Зарічної в чеховській «Чайці», Маріккі в п'єсі «Вогні Іванової ночі» Зудермана, Маргарити в «Фаусті» та інші.

Відкриття Драматичного театру

Залишивши сцену Олександрінського театру, Коміссаржевска відкрила власний Драматичний театр (в будівлі сучасного ТЦ Пасаж). Театр відкрився 15 вересня 1904 року. Два сезони перед цим Коміссаржевска провела в подорожах по провінції, де і раніше щорічно гастролювала. Метою цього дворічного турне став збір коштів для власного театру^[1]. Перші кілька років постановочну частину театру очолював брат В. Ф. Коміссаржевської Федір Коміссаржевский. Основу репертуару складали твори Ібсена, Чехова і Островського.

Останні роки

В 1909 році розчарування Коміссаржевської власним театром змусило прийняти її непросте рішення: піти з театру. У Віри Федорівни з'явилася нова мрія — створити театральну школу. Перед цим вона вирушила на гастролі, які виявилися останніми в її житті.

Померла Коміссаржевська в Ташкенті^[2] від віспи під час своїх гастролей 10 лютого (23 лютого за новим стилем) 1910 року.

Була похована на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври^[3].

У кінематографі

• «Я — акторка» (рос. «Я — актриса») — радянський художній фільм 1980 року («Ленфільм», реж. В. Соколов) про долю Віри Федорівни Коміссаржевської. У головній ролі — Наталія Сайко.

• 
  Віра Коміссаржевска
• 
  Похорон Коміссаржевскої.
• 
  Могила Коміссаржевскої на Тихвінскому кладовищі в Петербурзі. Скульптор - Марія Діллон.