Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів

Конве́нція ООН про договори́ міжнаро́дної купі́влі-про́дажу това́рів (неофіційно Віденська конвенція 1980 року) — багатостороння міжнародна угода, що мала на меті уніфікацію правил міжнародної торгівлі.

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
Держави-учасниці     Підписано, але не ратифіковано     Не підписанти
Абревіатура	ウィーン売買条約
Тип	Багатостороння угода[en]
Підготовлено	11 квітня 1980
Підписано	11 квітня 1980
Місце	Відень, Австрія
Чинність	1 січня 1988
Підписанти	18 держав
Сторони	97 держав
Зберігається	Секретаріат ООН (секція договорів)[1]
Статус	чинний
Мова	англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 33/93
Дата	16 грудня 1978
Засідання	33-тя сесія[2]
Код	A/RES/33/93 (Документ)
Предмет	Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
Результат	Ухвалена консенсусом[3]

Віденська конвенція 1980 року була покликана замінити дві Гаазькі конвенції 1964 року: про єдиний закон щодо укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів та про міжнародну купівлю-продаж товарів. Конвенція 1980 р. не містила положень, які б регулювали колізійні питання.

22 грудня 1986 р. надзвичайною сесією Гаазької конференції з міжнародного приватного права для уніфікації колізійних норм були прийняті доповнення, які визначили право, що застосовується до договорів купівлі-продажу товарів:

• між сторонами, які мають комерційні підприємства в різних державах;
• у решті випадків, коли стається колізія законів різних держав, за винятком випадків, коли така колізія виникає виключно в результаті вибору сторонами права, що застосовується, навіть якщо такий вибір пов'язаний з визначенням суду чи арбітражу.

Договір купівлі-продажу регулюється правом, яке обирають сторони договору. Угода про такий вибір має бути явно вираженою чи прямо випливати з поведінки сторін^[4].