Конечна

Конечна (пол. Konieczna) — лемківське село у Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 57 осіб (2011^[1]).

Село Конечна пол. Konieczna Координати 49°28′00″ пн. ш. 21°19′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Малопольське воєводство Повіт Горлицький повіт Гміна Устя-Горлицьке Населення 57 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 18 Поштовий індекс 38-315 Автомобільний код KGR SIMC 0468128 GeoNames 768266 OSM ↑2668411 ·R (Ґміна Устя-Горлицьке) Конечна Конечна (Польща) Конечна Конечна (Малопольське воєводство)  Конечна у Вікісховищі

Розташування

Село знаходиться на відстані 16 кілометрів на південний схід від Устя Горлицького, 25 км на південний схід від Горлиців та 121 км на південний схід від Кракова. Конечна розташована у верхів'ї річки Ждиня. Село є кінцевим пунктом воєводської дороги № 997 (починається в Тарнові) — за прикордонним переходом Конечна-Бехерів простягається дорога на Бардіїв.

Історія

Село закріпачене в 1581 році. Згадується в податковому реєстрі 1581 року як село Петра Гладиша в Бецькому повіті, належало до парохії Боднарка, були 3 волоські подвір'я і господарство солтиса.

Книга народжених церкви у селі зачинається з 24.02.1732 p., з підписом пароха Ждині о. Івана Василькевича про хрещення Іоана сина Іоана Романича, пароха з Реґетова. Найстарша згадка про школу в Конечні походить з 1769 р. і міститься в протоколі, яким тодішній біцький декан о. Щавинський передав о. Іоанови Обушкевичеви приходські темпоралії в Конечні.

Після парохіяльної інвентаризації 1778 р. австрійський уряд вилучив дорогі срібні предмети, видавши натомість нічого не варті облігації.

В 1800 р. до парохії Ждиня приєднано церкву в Конечні. До 1945 р. в селі була дочірня греко-католицька церква парохії Ждиня Горлицького деканату, метричні книги велися від 1732 р.^[2]

18 червня (6 за старим стилем) 1849 року для придушення угорського заколоту з Горлиць на Бартфельд через село пройшли російські війська генерал-лейтенанта Купріянова (четверта піхотна дивізія, дві стрілецькі та дві саперні роти, кавалерійська бригада і три сотні донських козаків)^[3].

До виселення українців у селі було переважно лемківське населення: з 390 жителів — 370 українців, 20 поляків (прикордонна охорона)^[4].

У 1947 році в рамках операції «Вісла» українців-лемків депортовано на понімецькі землі, натомість завезено поляків^[5].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	31	5	20	6
Жінки	26	7	11	8
Разом	57	12	31	14

Пам'ятки

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

• В селі є дерев'яна колишня греко-католицька церква святого Василія Великого 1905 р., з 1947 р. були спорадичні римо-католицькі служіння, в 1957—1961 рр. відбувалися греко-католицькі відправи — до арешту священика, з 1961 р. передана православній церкві.
• Поряд є прицерковний цвинтар.
• Військове кладовище № 46 часів Першої світової війни на прицерковному цвинтарі.

Крім того неподалік села є військове кладовище № 47 часів Першої світової війни.