Кононове-Івасів

Кононове-Івасів — селище в Україні, у Шевченківській сільській громаді Звенигородського району Черкаської області. Населення — 142 особи. Розташоване за 5.0 км на північний схід від села Шевченкове та за 4.5 км на південний схід від містечка Вільшани, простягшись з північного заходу на південний схід обабіч річки Вільшанки двома невеликими вулицями, одна з яких, східна, має довжину 2.1 км, а друга, західна — 1.8 км.

селище Кононове-Івасів
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Шевченківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71020310070023218
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	142[1]
Поштовий індекс	20214
Телефонний код	+380 4740
Географічні координати	49°12′5″ пн. ш. 31°9′28″ сх. д.
Висота над рівнем моря	156 м[2]
Відстань
Найближча залізнична станція:	—
Селищна влада
Адреса	с. Шевченкове
Карта
Кононове-Івасів
Кононове-Івасів

Див. також: Івасів

Поверхня селищної території являє собою підвищену полого-хвилясту рівнину, розчленовану долиною річки Вільшанки та кількома невеликими балками. Загальний перепад висот становить близько 43.0 м, більші з яких окреслюються ізогіпсою у 200.0 м, а менші опускаються до 157.0 м.

Історія

Поселення було засноване на початку ХІХ століття як два окремих хутори — Кононів та Івасів, названих так за іменами їх перших поселенців^[3].

На час селянської реформи 1861 року у згаданих хуторах проживало 92 жителі, які були причислені до парафії села Кирилівки.

Від середини 60-х років і до початку 20-х років ХХ століття хутори, як і село Кирилівка до якого вони належали, входили до складу Тарасівської волості Звенигородського повіту. Тоді ж на початку 20-х років хутори об'єдналися в один населений пункт — хутір Кононове-Івасів, який у квітні 1923 року в складі Кирилівської сільської ради був включений до території новоутвореного Вільшанського району.

На той час, а саме на 01.01.1926 року в об'єднаному населеному пункті налічувалося 126 дворів та проживало 511 жителів, у тому числі 249 чоловіків та 262 жінки. То зрештою були найкращі роки хутора, бо вже починаючи з наступних, сумно відомих 30-х, чисельність його населення, хоча й поволі, але невпинно зменшувалася, з особливим пришвидшенням цього процесу в останні роки і якщо у 1979 році в ньому мешкало ще 300 чоловік, то вже у 1989 році — 230, а за переписом 2001 року лише 142 особи.

Впродовж багатьох років Радянської влади у селищі містилася велика молочно-товарна ферма, працювали клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, продуктова крамниця. Нині, окрім крамниці, всі з вище перелічених об'єктів свою діяльність припинили.