Консерваторія Гоха

Музична академія доктора Гоха була заснована у Франкфурті-на-Майні 22 вересня 1878 року. Завдяки щедрості франкфуртця Йозефа Гоха, який заповів Консерваторії мільйон німецьких золотих марок, була створена школа музики та мистецтв для всіх вікових груп. Основну роль у заснуванні, процвітанні та успіху консерваторії відіграв її директор Йоахім Рафф, який виконав більшу частину роботи, включаючи розробку навчальної програми та наймання всіх викладачів^[1]. Він відіграв важливу роль в історії музики у Франкфурті. Клара Шуман викладала фортепіано, як одна з видатних викладачок кінця 19 століття, здобувши міжнародне визнання консерваторії. У 1890-х роках близько 25% студентів прибули з інших країн: 46 були з Англії та 23 зі Сполучених Штатів.

Dr. Hoch's Konservatorium Musikakademie
50°06′37″ пн. ш. 8°41′59″ сх. д.
Тип	Public
Країна	Німеччина
Назва на честь	Йозеф Гох
Засновано	1878
Випускники	Category:Hoch Conservatory alumni
Штаб-квартира	Франкфурт-на-Майні
Сайт	www.dr-hochs.de
Dr. Hoch’s Konservatorium (Frankfurt am Main) у Вікісховищі

У 1920-х роках під керівництвом Бернггарда Зеклеса консерваторія значно випередила свій час: Зеклес започаткував перші в світі студії джазу (під керівництвом Матіаса Зайбера)^[2], а в 1931 році – кафедру початків музики.

Консерваторія доктора Гоха пропонує навчання за програмою музичної освіти для молоді та дорослих (ANE), початковим музичним факультетом (Basisabteilung) і програмою Pre-College - Frankfurt (PCF), яка забезпечує підготовку до майбутнього навчання на програмі університетського рівня або в консерваторії. Є також відділи балету, старовинної та нової музики. Доступні наступні кваліфікації: бакалавр музичного мистецтва та педагогіки для всіх інструментів, голосу, теорії музики, композиції, виконавства та початкової музичної педагогіки.

Хронологія

Клара Шуман у 1878 р., викладала в консерваторії 1878–1892 рр.

Заальгоф (прибл. 1900) - Будинок консерваторії 1878–88

Будинок №4 на Ешенгаймер Ляндштрасе - Будинок народної освіти консерваторії 1951–1988

Будинок №4 на Ешенгаймер Ляндштрасе. Консерваторія Гоха, бл. 1900 року. Будинок консерваторії 1888–1943

Філантропка Франкфурта: Будинок консерваторії 1986–2004

• • 1857: 14 липня: Др. Йозеф Гох (1815–74) надає фундації консерваторії статус головного спадкоємця його багатств
  • 1874: Др. Гох помирає 19 вересня.
  • 1876: Фундація офіційно зареєстрована (16 березня).
  • 1877: 16 лютого: Керівна рада фундації під головуванням Д-ра Гайнріха Мумма фон Шварценштайна визнана магістратом Франкфурта.

    червень: Йоахім Рафф обраний першим директором.

  • 1878: 22 вересня: Церемонія відкриття у Заальгофі у Франкфурті.

    20 жовтня: 50-ті роковини артистичної діяльності Клари Шуман.

  • 1879: 10 лютого: перший внутрішній концерт студентів.

    9 червня: відвідання Франкфурта Ференцом Лістом

  • 1880: Виникають розбіжності між Раффом та Штокгаузеном, який іде у відставку 1 вересня.
  • 1882: Йоахім Рафф помирає 24 червня. Його наступником 11 листопада призначено Бернгарда Шольоца.
  • 1883: 21 січня: Відділення послідовників Раффа, що призводить до відкриття Консерваторіх Раффа.

    21березня: директором стає Бернгард Шольц.

  • 1884: Юліус Штокгаузен вдруге відходить від керівництва (1 квітня).

    Вересень: Відкриття семінару (Керівник: Іван Кнорр).

  • 1886: вересень: Відкриття підготовчих курсів: навчання веде ганс Пфіцнер (зі стипендіями), які тривають до 1890.
  • 1888: 29 квітня: Відкриття нового будинку коніерваторії.
  • 1890: Др. Теодор Меттенгаймер перебирає головування в раді. Отримано державну субвенцію на 2 стипендії. Енґельберт Гумпердінк розпочинає викладання (1890–97).
  • 1892: Клара Шуман іде на пенсію. Консерваторія бере на себе навчання стипендіатів Фонду Моцарта.
  • 1896: Клара Шуман помирає 20 травня.
  • 1901: Гайнріх Ганау стає головою ради (до 1904).
  • 1904: Еміль Шульбах поклитканий на голову ради (до 1923).
  • 1908: Бернгард Шольц іде з керівництва. Диретором стає Іван Кнорр. Відкриття оркестрової школи.
  • 1909: Пауль Гіндеміт отримує стипендію і стає студентом Ребнера.
  • 1916: Іван Кнорр помираж 22 січня. У вересні диретором стає Вальдемар Бауснер.
  • 1918: Відкриття семінару гшколи співу.
  • 1921: Напруга між управою і директором. Інфляція заставляє дирекцію звернутись по субвенцію до міста та влади Гессена Плани щодо "вищої школи" для міста (Лео Кестенберґ).
  • 1923: 27 квітня Вальдемар фон Баушерн іде на пенсію. Герман Шерхен подається на посаду директора. Відставка Еміля Зульцбаха.
  • 1924: Бернгард Зеклес призначений директоромВідкриття оперного факультету. Головою фундації стає Др. Освальд Файз.
  • 1926: Відкриття семінару для вчителів музики і "Консерваторії для слухачів музики".
  • 1928: Відкриття перших академічних занять з джазу під керівництвом Матіаса Зайбера. Концерти в "Домі народної освіти" (Герман фон Шмайдель).
  • 1931: Курси з музичного наквчання для дітей.
  • 1933: Звільнення директора Бернгарда Зеклеса і всіх єврейських та іноземних викладачів (10 квітня).

    Др Ганс Румпф стає головою фундації, а Бертіль Ветцельсберґер директором.

    17 жовтня: Відкриття "Вищої школи музики і театру міста Франкфурт-на-Майні" без дозволу Міністерства культури. Зростає вплив Мистецького директора Ганса Майснера.

  • 1936: Герман Ройтер стає директором.
  • 1937: 19 жовтня: Контаркт між містом Франкфурт і фундацією консерваторії д-ра Гоха про створення державної "музичної вищої школи".
  • 1938: 1 квітня: Відкриття державної "Вищої школи". Під керівництвом Консерваторії залишаються лише підготовчі курси.
  • 1943: 4 жовтня: будівля консерваторії зазнає бомбардування. Перенесення до палацу Пассавант-Ґонтарда.
  • 1944: лютий: палац Пассавант-Ґонтарда також зруйновано.
  • 1947: повторне відкриття факультету церковної музики та факультету музичної педагогіки (осінь).
  • 1950: Вальтер Давіссон стає артистичним директором "вищої школи".
  • 1951: Відновлення навчання у приміщенні, спорудженому на руїнах за адресою Ешенгаймер Ляндштрасе 4 (Volksbildungsheim (de)). Голова фундації також є членом міської ради
  • 1954: скликання ради для музичної вищої школи та для консерваторії.
  • 1958: Філіп Молер стає директором об'єднаної "вищої школи" і Консерваторії д-ра Гоха.
  • 1967: Магістрат Франкфурта анулює контракт 1937 року.
  • 1971: Плани об'єднання вищої школи і консерваторії зазнають опору. Консерваторія стає перехідним етапом між музичною школою і вищою школою музики.
  • 1973: Філіп Молер іде з керівництва консерваторією. Клаус Фольк стає директором об'єднаної консерваторії і вищої школи.
  • 1977: Клаус Фольк резиґнує, після нього директором стає Ганс Дітер Реш, а в 1978 Алоїс Котман.
  • 1979: Директором стає Франк Штелє. Під його керівництвом заклад реструктуризовується в інститут для навчання професійних музикантів.
  • 1986: у приміщенні колишнього єврейського закладу Філантропін починається перебудова до потреб школи. Поступовий перехід до приміщення Філантропіну: 1986–1989.
  • 1989: завершено перехід до Філантропіну. Відкриття 9 лютого. Міська депутатка Ютта Ебелінґ заміщає Бернгарда Міма на посаді голови фундації.
  • 2002: Консерваторія доктора Гоха отримує статус музичної академії.
  • 2005: Перехід до новозбудованого Навчального центру Остенд (BZO).
  • 2007: Франк Штелє йде на пенсію, а Вернер Вільде стає виконуючим обов'язки директора на один рік.
  • 2008: Маріо Ліпе призначений директором.

Директори

Перший режисер: Йоахім Рафф у 1878 році

• 1878–1882: Йозеф Йоахім Рафф
• 1883–1908: Бернгард Шольц
• 1908–1916: Іван Кнорр
• 1916–1923: Вальдемар фон Бауснерн (також: фон Бауснерн)
• 1924–1933: Бернгард Зеклес
• 1933–1936: Бертіль Ветцельсберґер^[de]
• 1936–1944: Герман Ройтер
• 1950–1954: Вальтер Давіссон
• 1954–1958: Гельмут Вальха, Еріх Флінш, Ґустав Ленцевскі
• 1958–1973: Філіп Молер^[de]
• 1973–1977: Клаус Фольк
• 1977–1979: Ганс Дітер Реш, Алоїз Котман
• 1979–2007: Франк Штелє
• 2007–2008: Вернер Вільде (тимчасовий режисер)
• 2008–2018: Маріо Ліпе
• 2018–2022: Крістіан Гейніш, Кароліне Прассель, Карін Франке-Андре (директорат)
• з 2022: Фабіан Різер, Кароліне Прассель, Карін Франке-Андре (директорат)

Викладачі та учні

Заслужені викладачі

Енґельберт Гумпердінк написав «Гензеля та Ґретель» бл. 1891 у Франкфурті

• 1878–1910: Бернгард Коссман
• 1878–1904: Гуґо Геерманн
• 1878–1880: Карл Гейман
• 1878–1882: Йоахім Рафф
• 1878–1892: Клара Шуман
• 1878–1880 і 1883–84: Юліус Штокгаузен
• 1878–1883: Антон Уршпрух
• 1882–1907: Лаццаро Узіеллі
• 1883–1908: Іван Кнорр
• 1883–1902: Джеймс Кваст
• 1884–1923: Ернст Енґессер
• 1890–1897: Енґельберт Гумпердінк
• 1893–1904: Карл Фрідберґ (також: Карл)
• 1894–1906: Гуґо Беккер
• 1895–1897: Марі Ганфштенґль
• 1896–1933: Бернгард Зеклес
• 1899–1912: Йоганнес Геґар
• 1904–1908: Герман Цільхер
• 1904–1907 та 1908–1933: Адольф Ребнер
• 1905–1906: Йоганнес Месхерт (також Йоган)
• 1906–1933: Фльфред Ауербах^[de]
• 1908–1916 та 1929–1942: Альфред Гоен
• 1912–1917: Марґарете Дессофф
• 1926–1928: Ерміне Босетті
• 1926–1932: Людвіґ Роттенберґ
• 1928–1933: Матіас Зайбер (директор першого академічного факультету джазу)
• 1930–1933: Герберт Ґраф (Оперна школа)
• 1933–1938: Гельмут Вальха
• 1933–1942: Курт Гессенберґ
• 1933–1945: Ґергард Фроммель Gerhard Frommel^[de]
• 1936–1940: Антон Бірзак
• 1954–1974: Петер Кан Peter Cahn^[de]
• 1958–19?? : Алоїз Коттманн
• 1976–1982: Альберт Манґельсдорф ^[3]
• 1985–1996: Ріхард Рудольф Кляйн
• 1981–2000: Ґергард Шедль

Ганс Пфіцнер вивчав композицію та фортепіано в консерваторії

Пауль Гіндеміт, 28 років (1923). Гіндеміт вивчав скрипку та композицію в консерваторії

• 1879–1882: Едвард МакДауелл
• 1886–1890: Ганс Пфіцнер
• 1891–1893 та 1896–1899: Сиріл Скотт (Франкфуртська група)
• 1893–1895: Марґарет Дессофф
• 1893–1897: Норман О'Ніл (Франкфуртська група)
• 1894–1896: Генрі Бальфур Ґардінер (Франкфуртська група)
• 1894–1901: Вальтер Браунфельз
• 1895–1900: Персі Ґрейнджер (Франкфуртська група)
• 1895–1903: Йоганна Зенфтер
• 1895–1898: Ганс Єлмолі
• 1897–1901: Роджер Квілтер (Франкфуртська група)
• 1898–1903: Борис Гамбурґ
• 1900–1901: Ернест Блох
• 1901–1902: Отто Клемперер
• 1903–1909: Райнгард Оппель
• 1904–1907: Ганс Ґебгард-Ельзас
• 1904–1908: Фредерік Септімус Келлі
• 1908–1910: Річард Таубер
• 1909–1917: Пауль Гіндеміт
• 1909–1913: Ернст Тох
• 1913–1916 та 1918–1920: Оттмар Ґерстер
• прибл. 1915 рік : Ганс Розбауд
• 1917–1931: Курт Гессенберґ
• 1924–1927: Александер Шнайдер

Вчителі

• Альма Муді
• з 2005: Барбара Цехмайстер

Студенти

Оскар Фрід, навчався у 1891–92 рр. у Івана Кнорра

• Фредерік Остін
• Еріх Бендер^[de]
• Карло Болендер^[de]
• Франц Маґнус Бьоме
• Леонард Борвік
• Кетрін Карсвел
• Торстен де Вінкель
• Моріц Еґґерт
• Аґнем Фінк^[de]
• Ернст Фішер
• Клеменс фон-унд-цу Франкенштайн
• Оскар Фрід
• Ельза Ґентнер-Фішер
• Франк Ґергардт ^[de]
• Конрад Ґеорґ
• Гайнц Ґітц^[de]
• Ріа Ґінстер
• Ойґен Генкель^[de]
• Даніель Гензель
• Гербі Гесс^[de]
• Робін Гоффман^[de]
• Альфред Голлінс
• Еріх Ітор Кан
• Еліс Калуза^[de]
• Ганс Кльоц ^[de]
• Хрістоф Ляуер
• Тіана Лемніц
• Улі Ленц
• Еміль Манґельсдорф
• Аннет Маркар
• Гайнц Мооґ
• Сибілла Ніколаї^[de]
• Вальтер Реберґ
• Макс Рудольф
• Фріцці Шефф
• Еріх Шмід
• Дітріх Шульц-Кьон^[de]
• Йоганна Зенфтер
• Герміна Шпіс
• Руді Штефан
• Штефан Томас
• Ріхард Трунк
• Ганс-Юрґен фон Бозе
• Герман Ганс Ветцлер
• Гайке Маттісен

Спадщина

Федеральний банк Німеччини вшанував консерваторію на зворотному боці колишньої купюри в 100 німецьких марок зображенням оригінальної будівлі консерваторії, яка, на жаль, була розбомблена під час Другої світової війни та концертного роялю. Клара Шуман, перша викладачка фортепіано, зображена на лицьовій стороні купюри.