Консовський Дмитро Анатолійович

Дмитро Анатолійович Консовський (16 грудня 1907, Москва, Російська імперія — 15 лютого 1938, Комі АРСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно, який загинув у ГУЛАГу під час масових сталінських репресій в Радянському Союзі.

Консовський Дмитро Анатолійович
Народився	16 грудня 1907(1907-12-16)  Москва, Російська імперія
Помер	15 лютого 1938(1938-02-15) (30 років)
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Заклад	Театр імени Е. Б. Вахтангова
Брати, сестри	Олексій Консовський
IMDb	ID 0465343

Походив з дворянської родини польського походження, батько актора був юристом.

Випускник Вахтангівської студії (1928—1930), молодший брат — актор Олексій Консовський. Дружина — Тамара Інокентіївна Чистякова (1909—1978) актриса Театру Революції.

У 1930—1931 — актор Вахтангівського театру, одночасно працював педагогом Вахтангівської школи. З 1931 працював актором кінофабрики " Міжрабпомфільм ". На початку 1930-х років деякий час працював у Німеччині разом із Іваном Коваль-Самбірським.

В 1934 році також став актором Київської фабрики кінофільмів (Національна Кіностудія імені О. Довженка)

Під час зйомок в головній ролі у фільмі Суворий юнак у ніч із 2 на 3 грудня 1934 року був заарештований НКВС, засуджений за ст.58.10 («антирадянська агітація та пропаганда») до п'яти років позбавлення волі. Арешт відбувся відразу після вбивства Сергія Кірова, в результаті широкомасштабної хвилі репресій, які почались тоді, а також із-за доноса когось із членів знімальної групи. Обвинувачення ґрунтувалось на дворянському походженні, а також нібито в поширенні антирадянських поглядів. Відбував покарання в Ухтпечлазі. Окрім основних робіт по видобутку асфальтиту на рудниках та на лісоповалі, також грав там у табірному театрі. Був вдруге заарештований 16 грудня 1937 знову за доносом одного з ув'язнених, причина — критика каральних порядків та методів у таборі. 5 січня 1938 постановою трійки при УНКВС Архангельської області за статтею 58-10 частина 1 КК РРФСР засуджений до вищої міри покарання. Помер 15 лютого 1938 року в стаціонарі табору внаслідок ентероколіту та ослаблення серцевої діяльності, не доживши до розстрілу дванадцять днів^[1][2]

Реабілітований прокуратурою СРСР 13 червня 1989 року.

У 2015 році вийшов документальний фільм режисерки Анни Булгакової «Чарівний комсомолець», який присвячений трагічній долі артиста в умовах терору радянської влади

Фільмографія:

1930 — Залізна бригада — Міша

1930 — Земля жадає -Сеня Богартичук

1932 — Мертвий будинок — член спілки Петрашевського

1933 — Дезертир — Штраус

1933 — Зрадник Батьківщини — коммуніст

1934 — Рибальське повстання — Андреас

1934 - Кар'єра Рудді - Рудді

1934 — Настінька Устінова — син Кузьмича (після арешту був вирізаний з фільму і титрів)

1934 — Суворий юнак - комсомолець Гріша Фокін (не закінчив роботу в картині із-за арешту)

1. Анна Булгакова, Николай Вершинин-Консовский. Волшебный комсомолец : [арх. 28 травня 2016]. — Сеанс. — 2013. — № 51—52 (5 березня).
2. Лариса Малюкова (11 грудня 2015). Говорить от себя. Новая газета. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 3 січня 2016.