Констанс Кольєр

Лора Констанс Гарді (англ. Laura Constance Hardie), відома як Констанс Кольєр (англ. Constance Collier, 22 січня 1878 — 25 квітня 1955) — британська акторка, педагог з акторської майстерности та дикції, популярна при переході від німого до звукового кіно, сценаристка та театральна режисерка. Наставниця Колін Мур, Луїзи Райнер, Одрі Гепберн та Мерилін Монро.

Констанс Кольєр
Зображення
Народилася	22 січня 1878(1878-01-22)[1][2][…]  Віндзор, Беркшир, Англія, Сполучене Королівство
Померла	25 квітня 1955(1955-04-25)[1][2][…] (77 років)  Мангеттен, Нью-Йорк, США[3]
Поховання	Кладовище Іст-Фінчлі[3]
Громадянство	Велика Британія
Діяльність	сценаристка, акторка театру, кіноакторка, театральна режисерка
Вчителі	Jean Coquelind
Відомі учні	Луїза Райнер, Одрі Гепберн, Мерилін Монро і Колін Мур
Роки діяльності	1894 — 1949
У шлюбі з	Julian L'Estranged
IMDb	nm0171887
Нагороди та премії
зірка на голлівудській Алеї слави
Констанс Кольєр у Вікісховищі

Біографія

Народилася в 1878 році в місті Віндзор, графство Беркшир.

Як акторка дебютувала в три роки, зігравши фею в шекспірівській п'єсі «Сон в літню ніч». У 1893 році вступила в танцювальну трупу лондонського театру Гайеаті, де незабаром досягла значних успіхів. Великим проривом для неї стала роль Клеопатри в шекспірівської трагедії «Антоній і Клеопатра», поставленій на сцені Театру Її Величності в 1906 році.

Через два роки Констанс Кольєр успішно себе показала в п'єсі «Таємниця Едвіна Друда», заснованій на однойменному незакінченому романі Чарльза Діккенса. В тому ж році вирушила у перше театральне турне Сполученими Штатами, під час якого дебютувала на Бродвеї. Під час своєї другої поїздки в США в 1916 році акторка вперше з'явилася на великому екрані, знявшись у 4-х німих картинах, однією з яких була головна роль в екранізації п'єси «Макбет». Кольєр також з'явилася в епізодичній ролі в кіноепопеї Девіда Гріффіта «Нетерпимість».

У 1905 році одружилася з ірландським актором Джуліаном Бойлзом, колегою по театральній сцені. Їх шлюб тривав до ранньої смерті чоловіка від грипу в 1918 році.

У 1920-х роках Констанс Кольєр підтримувала тісні дружні відносини з Айвором Новелло, в співавторстві з яким в 1924 році опублікувала п'єсу «Щури», а в 1927 році Альфред Гічкок екранізував їх спільний твір «По похилій». Кар'єра Кольєр в якості сценаристки також ознаменувався співпрацею з Дімсом Тейлором над лібрето опери «Пітер Іббетсон», поставленої ​​в Метрополітен-опера в 1931 році.

Після переїзду в США в кінці 1920-х років Кольєр продемонструвала себе як педагог з акторської майстерности, виступивши в 1935 році наставницею Луїзи Райнер, яка перебралася до Голівуду і якій Кольєр допомагала у вивченні англійської мови і освоєнні навичок акторської майстерності в кіно. Її іншими знаменитими ученицями були акторки Коллін Мур і Кетрін Гепберн, з якою Кольєр також пов'язувала багаторічна дружба. Як педагог і вчителька дикції Кольєр була дуже затребувана на початку 1930-х, коли відбувався перехід від німого кіно до звукового, і багатьом акторам була необхідна допомога в адаптації до нових ролей.

Всі ці роки Констанс Кольєр не припиняла і власну акторську кар'єру, багато граючи на Бродвеї, а також знімаючись на великому екрані. Вона з'явилася в таких фільмах, як «Дівочі страждання» (1937), «Двері на сцену» (1937), «Кітті» (1945), «Темний кут» (1946), «Небезпечні пригоди Поліни» (1947) і «Мотузка» (1948).

Констан Кольєр померла в Нью-Йорку в 1955 році у віці 77 років. Її внесок в американську кіноіндустрію відзначений зіркою на Голлівудській алеї слави, закладеною в 1960 році.