Константинов Валентин Костянтинович

Валентин Костянтинович Константи́нов (нар. 23 лютого 1923, Ялта — пом. 4 грудня 2012, Маріуполь) — український живописець і скульптор; член Спілки радянських художників України з 1965 року (член правління у 1965—1978 роках), Конгресу Федерації грецьких товариств України та ради Маріупольського товариства греків^[1].

Константинов Валентин Костянтинович
Народження	23 лютого 1923(1923-02-23)  Ялта, Україна
Смерть	4 грудня 2012(2012-12-04) (89 років)
	Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Харківський фаховий вищий художній коледж
Вчитель	Шигимага Петро Антонович, Сліпченко Микола Степанович і Фітільов Лев Васильович
Діяльність	художник, скульптор
Член	Національна спілка художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Константинов.

Біографія

Народився 23 лютого 1923 року в селі Ялті (тепер селище міського типу Маріупольського району Донецької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. 1951 року закінчив Харківське художнє училище (викладачі Микола Сліпченко, Лев Фітільов, Петро Шигимага).

Жив у місті Маріуполі в будинку на проспекті Будівельників № 45, квартира 49. Помер у Маріуполі 4 грудня 2012 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису та монументально-декоративного мистецтва. Автор портретів, тематичних картин і пейзажів, мозаїк, барельєфів, пам'ятників. Серед робіт:

живопис

• портрет старого більшовика І. Малокуцька (1957);
• «А. Брандт» (1959);
• портрет крановщиці В. Довгодуш (1961);
• «Мати» (1965);
• «А. Старовойтов» (1973);
• «Сталевари В. Архипенко та В. Богданов» (1970-ті);
• «Подружки» (1970-ті);
• «Будівельник стану 3600 В. Попельников» (1970-ті);
• «Жіночий портрет (Актриса)» (1970-ті);

мозаїка

• «Металурги» (1973, Маріупольський залізничничний вокзал, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
• мозаїчні фризи на корпусах заводу «Важмаш» (1964—1967, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
• мозаїчне панно на фасаді Будинку культури в селі Урзуфі (1968, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);

пам'ятники

пам'ятник митрополиту Ігнатію

«Воїн-визволитель» «Воїн-визволитель»

• пое­ту Георгію Костоправу у селі Малому Янісолі (1992, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
• митрополиту Ігнатію у Маріуполі (1998, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим);
• архітектурно-скульптур­на композиція «Воїн-визволитель» у Ма­­ріуполі (2001, у співавторстві з Лелем Кузьмінковим).

Брав участь у обласних, всеукраїнських, все­союзних, зарубіжних мистецьких виставках з 1957 року. Персональні виставки відбулився у Маріуполі у 1973, 1985, 1995, 1999, 2000, 2008 роках. Лауреат республіканської виставки пейзажу «Меморіал Архіпа Куїнджі», яка відбулася у 1973 році^[1].

Деякі картини зберігаються у Харківському художньому музеї, а також в інших музеях та приватних колекціях України, у збірках в Росії, Англії, Голландії, Греції^[1].

Відзнаки

Нагороджений

• радянськими орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І-го ступеня^[1];
• українським орденом «За мужність» ІІІ-го ступеня;
• грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1990)^[1].