Константій I Константинопольський

Патріарх Константій I (грец. Πατριάρχης Κωνστάντιος Α΄; 1770, Константинополь — 5 січня 1859 , Константинополь, Османська імперія) — Вселенський Патріарх (1830—1834); раніше і потім Архієпископ Синайський (1805—1830 та 1834—1859).

Константій I Константинопольський
грец. Κωνστάντιος Α΄
Народився	1770  Стамбул, Османська імперія
Помер	5 січня 1859(1859-01-05)  Стамбул, Османська імперія
Поховання	Єгипет
Країна	Османська імперія
Діяльність	православний священник
Alma mater	Києво-Могилянська академія
Знання мов	новогрецька[1], латина, російська і французька
Посада	Константинопольський патріархат і Archbishop of Mount Sinai and Raithud
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Здобув освіту в Константинопольській патріаршій школі, а потім у Яссах, звідки в 1789 був посланий російським головнокомандувачем Румянцевим-Задунайським до Києво-Могилянської академії. Після закінчення академії в 1793 році, був визначений архімандритом у київському Синайському подвір'ї (подвір'я Синайського монастиря Св. Катерини на Подолі, Контрактова площа, 2).

У 1805 році був обраний Синайським архієпископом і жив у Синайському подвір'ї на Кіпрі і в Константинополі.

Після смерті патріарха Агафаненгела, 6 липня 1830 був обраний Патріархом Константинопольським. У його патріаршество було відкрито комерційне училище на острові Халки; також засновані початкові народні школи з навчанням за ланкастерською системою; відновлено храм «Живоносного Джерела» у Константинополі. Зважаючи на здобуття політичної автономії Сербським князівством, у 1831 році надав місцевій Церкві автономію.

Зрікся 18 серпня 1834 — внаслідок доносу великому візиру від зміщеного ним раніше митрополита Тирновського Констянтія, який звинуватив Патріарха в русофільстві (прихильності російським інтересам); колишній Тирновський митрополит 26 вересня став його наступником під ім'ям Константія II.

Знову обраний Архієпископом Синайським.

Помер у 1859 році; похований у монастирі «Живоносного Джерела» у Валуклі; в 1865 році його прах був перенесений до Синайського Катерининського монастиря.

Автор виданого в Константинополі в травні 1848 року — у відповідь на енцикліку Папи Римського Пія IX In Suprema Petri sede^[2] — «Окружного послання єдиної святої кафолічної та апостольської церкви до всіх православних християн», підписаного патріархом Антимом VI та іншими східними патріархами та його синодами.

Автор низки інших науково-історичних та богословських праць.