Констанцій III

Констанцій III (лат. Flavius Constantius, *?, Наіс (сьогодні Ніш у Сербії) — 2 вересня 421, Равенна) — імператор Гесперійської (Західної Римської) імперії, співправитель Гонорія у 421 році.

Констанцій III
Flavius Constantius
Констанцій III Солідус Констанцій III
Імператор
Початок правління:	8 лютого 421 р.
Кінець правління:	2 вересня 421 р.
Партія:	?
Попередник:	Гонорій
Наступник:	Іоанн
Дата народження:	370[1]
Місце народження:	Ниш
Країна:	Римська імперія
Дата смерті:	2 вересня 421(0421-09-02)
Місце смерті:	Рим
Діти:	Валентиніан III, Юста Ґрата Гонорія

Походження

Констанцій хоча і походив зі сходу імперії, однак по смерті Феодосія Великого разом із magister militum Стіліхоном залишився на заході імперії.

Відзначився під час придушення повстання Костянтина III у 411 році. Наступного року вибив з Італії вестготів.

Перемоги дозволили Констанцію зосередити в своїх руках владу над Гесперією. У 414 його вперше призначили консулом, потім нагородили почесним титулом патриція. У 417 Констанцій одружився із сестрою Гонорія — Ґаллою Плацидією. У 417 та 420 роках знову став консулом.

У 418 році переселив вестготів, в той час вже союзників Риму проти вандалів, аланів та свебів, до південної Галлії.

8 лютого 421 року отримав титул Авґуста та став співправителем Гонорія, домігшись офіційного визнання своєї влади над Гесперією. Однак 2 вересня 421 р. у розпал підготовки походу проти Феодосія II, який відмовлявся визнавати Констанція імператором і називав узурпатором, несподівано помер.