Конфедерація Нової Англії

Конфедерація Нової Англії або Об'єднані колонії Нової Англії (англ. United Colonies of New England, англ. New England Confederation)  — ситуативний військовий союз англійських колоній Массачусетс, Плімут, Коннектикут і Нью-Хейвен під егідою пуританської церкви для захисту від індіанців, голландської колонії Нові Нідерланди^[1] і розв'язання внутрішніх конфліктів^[2]. Виник у 1643 році і розпався у 1675 після перемоги колоністів у Першій індіанській війні та ліквідації Англією Колонії Массачусетської затоки.

Конфедерація Нової Англії англ. United Colonies of New England/New England Confederation
Розпад
1643 – 1686
Прапор
Конфедерація Нової Англії: історичні кордони на карті
Столиця	Бостон Гартфорд Нью-Гейвен Плімут
Мови	англійська, массачусетська, мікмак
Релігії	конгрегаціоналізм
Форма правління	директоріальна конфедерація
Генерал-губернатор	Уильям Кольер Томас Дадли Теофил Итон Джордж Фенвик Эдвард Уинслоу Джон Винтроп Эдвард Хопкинс Томас Грегсон
Історичний період	Пуританська міграція до Нової Англії (1620–1640) Британська колонізація Америки Індіанські війни Англо-нідерландські війни
• Засновано	1643
• Ліквідовано	1686
Населення
	20,000 - 28,000 осіб

Див. також

• Європейська колонізація Америки
• Батьки-пілігрими
• Плімутська колонія
• Війна Короля Філіпа
• Колонія Массачусетської затоки
• Тринадцять колоній
• Індіанські війни