Конференція ООН зі сталого розвитку Ріо+20

22°54′35″ пд. ш. 43°10′35″ зх. д.

Конференція ООН зі сталого розвитку Ріо+20
Коротка назва	UNCSD
Країна	Бразилія
Адміністративна одиниця	Ріо-де-Жанейро
Місце розташування	Ріо-де-Жанейро
Головний предмет твору	виважений розвиток
Попередник	Earth Summit 2002d
Момент часу	червень 2012
Час/дата початку	20 червня 2012
Час/дата закінчення	22 червня 2012
Офіційний сайт
Конференція ООН зі сталого розвитку Ріо+20 у Вікісховищі

У 2012 році Організація Об'єднаних Націй організувала Конференцію з питань сталого розвитку, також відому під назвою «Ріо-2012» або «Ріо +20», яка пройшла в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Цього року конференція відзначила 20-річчя свого існування. Перша в історії Конференція ООН з довкілля і розвитку — Саміт Землі — проходила також у Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Захід організовано Департаментом ООН з економічних і соціальних питань.

Рішення про місце проведення конференції 2012 року було прийнято на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/64/236 від 24 грудня 2009 року^[1]. Саміт Ріо-2012 відбувся 20—22 червня 2012 року.

Історія

Ріо +20 — важлива віха в ряду великих конференцій ООН, центральною з яких став Саміт Землі — Конференція ООН з довкілля і розвитку 1992 року, поставила питання сталого розвитку на перше місце в порядку денному Організації Об'єднаних Націй та міжнародного співтовариства.

• Конференція Організації Об'єднаних Націй з проблем довкілляа, Стокгольм, Швеція, червень 1972 року^[2].
  • Декларація Конференції ООН з проблем довкілля^[3]
  • План дій з проблем довкілля^[4]
• Наше спільне майбутнє: Доповідь Міжнародної комісії з довкілля і розвитку, червень 1987 року^[5]
• Конференція ООН з довкілля і розвитку, Ріо-де-Жанейро, червень 1992 року
  • Декларація Ріо-де-Жанейро з довкілля і розвитку^[6]
  • Порядок денний 21^[7]
    • Комісія зі сталого розвитку, Нью-Йорк, лютий 1993 року^[8][9][10]
    • Програма дій з подальшого здійснення Порядку денного 21, 19 спеціальній сесії Генеральної Асамблеї, Нью-Йорк, 28 червня 1997 року^[11]
  • Конвенція Ріо-де-Жанейро про біологічне різноманіття, 5 червня 1992 року^[12]
  • Рамкова конвенція ООН про зміну клімату, Ріо-де-Жанейро, 1992 року^[13][14]
• Глобальна конференція зі сталого розвитку малих острівних держав, що розвиваються, Бриджтаун, Барбадос, квітень-травень 1994 року^[15]
  • Барбадоська декларація і Програма дій^[16]
  • SIDSnet: Мережа малих острівних держав, що розвиваються^[17]
• Конвенція Організації Об'єднаних Націй по боротьбі з опустелюванням, Париж, Франція, червень 1994 року^[18][19]
• 5371 Всесвітня зустріч на вищому рівні в інтересах соціального розвитку, Копенгаген, Данія, березень 1995 року^[20]
  • Копенгагенська декларація про соціальний розвиток^[21]
  • Програма дій Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку^[22]
• Четверта Всесвітня конференція зі становища жінок, Пекін, Китай, вересень 1995 року^[23]
  • Пекінська декларація і програма дій^[24]
• Хабітат II — Конференція Організації Об'єднаних Націй з населених пунктів^[25]
  • Стамбульська декларація з населених пунктів^[26]
  • Порядок денний^[27]
• Всесвітній саміт зі сталого розвитку, Йоганнесбург, Південна Африка, серпень — вересні 2002 року^[28]
  • Йоганнесбурзька декларація зі сталого розвитку^[29]
  • Йоганнесбурзький план виконання рішень^[30]

Цілі

Конференція має на меті 3 основних цілі.

1. Підтримка прихильності сталого розвитку на політичному рівні.
2. Оцінка успіхів і виправлення недоліків при виконанні взятих на себе зобов'язань.
3. Розгляд нових і невідкладних проблем, що виникають.

Теми конференції

На конференції були підняті 2 теми, погоджені країнами-учасницями:

1. Зелена економіка в контексті сталого розвитку та подолання бідності.
2. Інституційні рамки сталого розвитку.

Календар зустрічей

Перший підготовчий комітет

Зібрався 16—18 травня 2010 року, відразу ж після завершення вісімнадцятої сесії і першого засідання дев'ятнадцятої сесії Комісії.

Перша міжсесійна зустріч

Проведена 10—11 січня 2011 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Міжсесійне засідання було присвячено обговоренню цілей конференції та двох її основних тем. Міжсесійне засідання — не плутати з переговорною сесією — являло собою панельні дискусії наукових кіл, неурядових організацій, а також делегатів та представників ООН.

Другий підготовчий комітет

Зібрався 7—8 березня 2011 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, відразу ж після Міжурядової наради з політики 19-ї сесії Комісії зі сталого розвитку.

Друга міжсесійна зустріч

Відбулася 5—16 грудня 2011 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.

Третя міжсесійна зустріч

Відбулася 5—7 березня 2012 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку.

Конференція ООН зі сталого розвитку

Третій підготовчий комітет з питань сталого розвитку почав свою роботу 13 червня 2012 року в Ріо-де-Жанейро і завершив її 15 червня 2012 року, в день відкриття конференції ООН зі сталого розвитку^[31]. Переговори пройдуть 20—22 червня 2012 року в Ріо-де-Жанейро^[32]. Очікується, що в конференції візьмуть участь 50000 осіб, включаючи делегатів, екологічних активістів, бізнесменів та представників корінного населення. Крім того, в останні дні саміту його відвідають близько 130 глав держав з усього світу^[33].

Спірні моменти

Іран

З приводу участі Ірану в конференції «Ріо +20» виникли запеклі дискусії. Іран посилає на конференцію делегацію на чолі з президентом Ахмадінежадом^[34]. Дискусії з приводу участі Ірану виникли через те, що у ІРІ є серйозні екологічні проблеми, які країна не поспішає вирішувати. Крім того, Іран продовжує порушувати права людини і відмовляється від співпраці з МАГАТЕ по своїй ядерній програмі, хоча далеко не всі ці питання мають відношення до порядку дня Ріо-2012. Багато хто вважає, що Ахмадінежад планує використовувати майданчик конференції для політичної пропаганди^[35], хоча заперечувати, що саміт надає такий майданчик, було б наївним.

Швидка індустріалізація Ірану привела до сильного забруднення повітря в Тегерані та інших великих містах. Ще одна проблема ІРІ — зростання споживання енергії^[36]. Іран — одна з найбільш енергомістких країн світу, що пов'язано з відсутністю розвиненої інфраструктури, державних субсидій на енергоносії, а також з неефективним споживанням^[36]. Повітря забруднене настільки, що Міністерство охорони здоров'я Ірану повідомило про збільшення на 19 % звернень до швидкої допомоги людей зі скаргами на утруднення дихання^[37]. Здавалося б, ці проблеми говорять на користь участі Ірану в саміті.

Міністр охорони здоров'я Ірану Марзіє Вахіді Дастджерді заявив, що сьогодні у великих містах країни немає альтернативи вирішення екологічних проблем, крім закриття шкіл та інших організацій^[37]. Щонайменше 3600 людей загинуло від забруднення повітря в Тегерані в перші 9 місяців 2010 року^[38].

На відміну від міністра охорони здоров'я уряд Ірану, якому належить велика частка в автомобільній промисловості, продовжує сприяти підвищенню рівня продажів автомобілів, у тому числі і в Тегерані, де вже налічується 3,5 млн машин^[38]. Від продажу автомобілів виграють іноземні держави, оскільки в Ірані немає власного автопрома.

Ядерна програма Ірану також стала причиною серйозних проблем з довкіллям: з водними ресурсами, флорою і фауною^[39]. Крім того, місце розташування деяких ядерних об'єктів викликає занепокоєння. Так, Бушерська АС розташована в сейсмічно небезпечній зоні^[40]. Вона знаходиться на стику трьох плит (Арабської, Африканської та Євразійської), і експерти вважають, що у разі землетрусу пошкодження конструкцій станції будуть такі сильні, що викличуть аварію, що за масштабами дорівнює Чорнобилю^[40]. Геолог з Кувейту Джасем аль-Аваді попередив, що виток радіації може завдати серйозної шкоди країнам Перської затоки, а особливо Кувейту, який знаходиться всього за 276 км від Бушера^[40]. З іншого боку, те ж саме можна сказати і про ядерні програми інших країн, включаючи США. За матеріалами Вікіпедії, 8 атомних електростанцій США знаходяться в сейсмічно активних районах^[41], і всі ядерні реактори чинять негативний вплив на довкілля. Заперечення проти ядерної програми Ірану переважно носять не екологічний, а політичний характер: чи доцільно Ірану мати програму з розвитку ядерної енергетики, якщо вона призведе до створення ядерної бомби^[42].