Координаційна теорія Вернера

Координаційна теорія Вернера (англ. Werner's coordination theory) — одна з перших теорій утворення координаційних сполук, розроблена швейцарським хіміком Альфредом Вернером.

Альфред Вернер

Основними її положеннями є такі:

• більшість атомів проявляють у координаційних сполуках два типи валентності: основну (в сучасній термінології — ступінь окиснення) та побічну (в сучасній термінології — координаційне число);
• кожен з атомів намагається, щоб обидва види валентності (основна та побічна) були насичені;
• побічні валентності мають чітке просторове спрямування.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.