Копань Василь Юрійович

Василь Юрійович Копань (1995—2024) — український військовослужбовець, підполковник загону спецпризначення, згодом — бригади «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився і загинув у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2025, посмертно).

Василь Копань Копань Василь Юрійович
Підполковник
Загальна інформація
Народження	13 листопада 1995(1995-11-13) м. Маріуполь, Донецька область, Україна
Смерть	8 вересня 2024(2024-09-08) (28 років) смт Нью-Йорк, Донецька область, Україна (загинув смертю хоробрих у ході відбиття російського вторгнення в Україну)
Національність	українець
Псевдо	«Незнайка»
Військова служба
Роки служби	2014—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна Битва за Маріуполь (2022) Бої за Кремінну
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 13 листопада 1995 р. в місті Маріуполі. Активіст маріупольського фанатського руху.

У вересні 2014 р. приєднався до батальйону «Азов». Пройшов шлях від солдата до підполковника. Не мав спеціальної військової освіти, як і більшість добровольців в «Азові».

Брав участь в Широкинській наступальній операції, 2019 року протягом 8 місяців тримав оборону у районі Світлодарської дуги ^[1].

Брав участь в обороні Маріуполя та Азовсталі в лютому-травні 2022 р. Під його командуванням проводилися рейди глибинної розвідки, диверсії та спецоперації. За наказом Верховного Головнокомандувача у травні 2022 р. вийшов у полон з території комбінату «Азовсталь».

У вересні 2022 р. в результаті обміну був визволений з полону, після нетривалої реабілітації повернувся у стрій ^[2].

Фонд YOUkraine подарував квартиру в місті Українка Василю і його родині ^[3].

Влітку 2023 р. брав участь в контрнаступальних діях на Оріхівському напрямку.

З серпня 2023 р. по серпень 2024 р. брав участь в оборонних та наступальних діях в Серебрянському лісництві на Луганщині, зокрема, планував наступальні дії, завдяки яким вдалося звільнити 5,03 кв. км українських територій, ліквідувати й поранити близько 650 окупантів і ще 17 узяти в полон, а також знищити військову техніку^[4][5].

Загибель

7 вересня 2024-го Василь Копань разом із побратимами вступив у бій із ворогом у смт Нью-Йорк Донецької області. Унаслідок обстрілу наступного дня дістав несумісне з життям поранення і загинув.

Прощання відбулося 13 вересня 2024 року в Київському крематорії ^[1]

12 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський вручив орден «Золота Зірка» членам родини Василя Копаня^[4][5].

Нагороди

• Звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (20 січня 2025 року, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[6][7];
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (25 березня 2022 року) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку^[8];
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (23 лютого 2024 року) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[9].

Джерела

Копань Василь Юрійович / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2025.